тобто переписували болгарські книги, але з різних книжок брали окремі уривки і укладали «ізборники». Виникали і власні оригінальні твори. Крім переписувачів, над рукописною книгою трудилися перекладачі, художники, майстри з виготовлення пергаменту, ювеліри.
На жаль, не тільки книжок (за винятком двох), але й описів бібліотеки до нашого часу не збереглося.
У Західній Європі в період раннього середньовіччя бібліотеки створювалися зазвичай при монастирях і храмах.
Внаслідок винаходу друкарства почали створюватися бібліотеки при університетах (Сорбонні, Празькому, Гейдельберзькому та інших). У той же час виникли бібліотеки Лауренціана у Флоренції, бібліотека Ватикана, Королівська бібліотека в Парижі.
Найбільший з відомих нам папірусних сувоїв – «Папірус Гаріса», написаний у 1200 році до н. е., зберігається саме в бібліотеці Британського музею. Його довжина 40,5 м, діаметр 36 см, висота «сторінки» 43 см.
У ХVІІ—ХVІІІ ст. відкрилися бібліотеки, які здобули згодом загальнонаціональну і навіть міжнародну популярність, – це бібліотека Британського музею (1753) – одна з найбільших бібліотек світу. Її фонд нараховує понад 10 млн. книг і більше 20 тис. примірників рукописів європейськими і східними мовами; бібліотека Конгресу США у Вашингтоні, що була заснована в 1800 році (нині Національна бібліотека США), теж вважається однією з найбільших бібліотек світу. Має фонд близько 75 млн. примірників, у тому числі 31,7 тис. примірників рукописних матеріалів.
Перші публічні бібліотеки в Росії та Україні виникли в XVIII ст.
Російська державна бібліотека заснована в 1862 році в складі Московського публічного Румянцевського музею.
В Україні перша міська публічна бібліотека була заснована в Києві у 1866 році. Нині це державна бібліотека. Вона має величезні фонди друкованих, рукописних та антикварних видань.
Можна з впевненістю говорити про те, що, пройшовши таку довгу історію, бібліотека вже ніколи не зникне як загальнокультурний центр. Традиції народжуються століттями, тому й бібліотека завжди буде місцем, де людина збагачує себе духовно та інтелектуально.
Чи замінить Інтернет книгу
Ми живемо у дивовижний час – час нечуваного піднесення інформаційних технологій і систем зв’язку. Начебто до всього вже звикли, та виявляється, що ера гуманітарних революцій аж ніяк не минула. На черзі нова хвиля технічного удосконалення буття – комп’ютер та пов’язана з ним «всесвітня павутина» (Інтернет). Мандруючи комп’ютерним простором, ми входимо в таку реальність, про яку наші пращури не наважувалися й мріяти.
Віртуальні світи захоплюють, ваблять, змушують годинами сидіти перед моніторами, аби потрапити у фантастичні виміри, які досі були відомі лише з казок та легенд. Відкрилися безмежні можливості для оволодіння знаннями, одержання інформації та спілкування. А в Інтернеті взагалі немає меж і кордонів, бо він не може бути контрольованим ані державою, ані владою, ані цензурою, ані окремою особою. Відтепер звичайному користувачеві