Морріс: Бачила тренера Террі, я ж вам казала. Він живе на нашій вулиці, й одного разу, коли в нас загубився собака, то тренер Террі його повернув. Інколи я граюся з Ґрейсі Мейтленд, але не часто. Вона на рік старша, їй уже подобаються хлопці. Він був увесь у крові. Через ніс.
Детектив Андерсон: Угу. Що він робив, коли ти його помітила?
Джун Морріс: Він виходив з-за дерев. Тоді побачив мене й замахав рукою. Я помахала навзаєм і сказала: «Агов, тренере Террі, що з вами сталося?» А він сказав, що його гілка стукнула в обличчя. Сказав: «Не бійся, то просто з носа кров тече, зі мною таке весь час буває». А я сказала: «Я не боюся, але більше ту сорочку ви не зможете носити, бо кров не відпирається, так моя мама каже». Він усміхнувся й відповів: «Добре, що в мене багато сорочок». Але кров була й на штанах. І на руках.
Франсін Морріс: Вони стояли так близько. Ніяк не можу викинути це з голови.
Джун Морріс: Чому, бо в нього кров носом ішла? У Ролфа Джейкобса теж таке було, на дитячому майданчику минулого року, коли він упав. І я не злякалася. Хотіла дати йому свою носову хустку, але не встигла, бо місіс Ґріша повела його до медсестри.
Детектив Андерсон: Далеко ти від нього стояла?
Джун Морріс: Ой, не знаю. Він був на парковці, а я – на тротуарі. Це далеко?
Детектив Андерсон: Я цього теж не знаю, але з’ясую, будь певна. Подобається тобі содова?
Джун Морріс: Ви мене вже питали.
Детектив Андерсон: Ох, точно, питав.
Джун Морріс: Старі постійно все забувають, так мій дідусь каже.
Франсін Морріс: Джуні, це нечемно.
Детектив Андерсон: Усе гаразд. Здається, ти маєш мудрого дідуся, Джун. Що сталося потім?
Джун Морріс: Нічого. Тренер Террі сів у свій фургон і поїхав геть.
Детектив Андерсон: Якого кольору був фургон?
Джун Морріс: Ну, мабуть, міг би бути білим, коли б його помили, та він був дуже брудний. А ще робив багато шуму й отого сизого диму. Фу.
Детектив Андерсон: А збоку нічого не було написано? Може, назва фірми?
Джун Морріс: Ні. Просто білий фургон.
Детектив Андерсон: Номери помітила?
Джун Морріс: Нє-а.
Детектив Андерсон: Куди поїхав той фургон?
Джун Морріс: По Барнум-стрит.
Детектив Андерсон: І ти певна, що чоловік, який розповів тобі про кров із носа, був Террі Мейтлендом?
Джун Морріс: Звісно, тренер Террі, Тренер Ті. Я його весь час бачу. З ним усе гаразд? Він щось накоїв? Мама не дозволяє мені зазирати в газети чи дивитися новини по телевізору, але я майже певна, що в тому парку сталося щось недобре. Я б уже знала, якби не канікули, бо в школі всі пліткують. Тренер Террі побився з якимось лиходієм? І тому в нього кров?…
Франсін Морріс: Детективе, ви скоро закінчите? Я розумію, вам потрібна інформація, але не забувайте, мені ще її спати вкладати.
Джун Морріс: Я сама вкладаюся спати!
Детектив Андерсон: Так, майже закінчили. Але перш ніж ти підеш, Джун, я хочу зіграти з тобою в невеличку