алергію. Проте справжні харчові алергії значно менш поширені, ніж припускають. Дослідження показали, що майже 20 % населення підозрює, що в них харчова алергія, насправді ж вона буває лише у приблизно 3 % дорослих. Такий тест на визначення алергії можна зроби по-різному. За допомогою експозиційних проб діагностують, як тіло реагує на ті чи інші харчові продукти. Підозрілі алергени можна й напряму занести в подряпину на шкірі: лікар бере або готовий розчин з алергенами, або ж невеличке сталеве лезо, ланцет і встромляє його спершу в підозрілий харчовий продукт, як-от яблуко, а тоді в шкіру. Якщо тканина виділяє гістамін і миттю виникає значний набряк із почервонінням, як після укусу комара, це свідчить про алергію негайного типу. Можна зробити й аналіз крові на алергічні антитіла, так звані IgE-антитіла. Але це коштує дорожче.
Деякі цілителі та лікарі рекомендують у разі виникнення проблем із кишківником діагностику іншого виду антитіл у крові: IgE-антитіла показують, що імунна система вступила в контакт із чужорідним білком (як-от із харчового продукту). Це часто трапляється й не є нетиповим, особливо якщо флора кишківника ослаблена. Саме тому тести часто демонструють позитивні показники. Але з алергією це не матиме нічого спільного. Потерпілому все ж дають зрозуміти, що він не зможе переносити численні харчові продукти. Зазвичай він отримує список харчів, яких варто уникати. Сумнівна рекомендація, адже вона не підкріплена наявністю справжньої алергічної реакції. Спільноти алергологів убачають у таких тестах небезпечну бізнес-маніпуляцію, яка сіє невпевненість серед пацієнтів, а також може призвести до недоїдання.
Якщо ж і справді діагностують харчову алергію за допомогою правильного тесту на IgE-антитіла, то від визначених продуктів і справді варто надовго відмовитися.
Значно частіше за алергію скарги на шлунково-кишкові розлади виникають з інших причин. Наприклад, через непереносимість фруктового чи молочного цукру, тобто фруктози чи лактози. Якщо ензими в тонкій кишці не можуть їх достатньою мірою розщепити та засвоїти, вони потрапляють у великій кількості до товстої кишки. Там притягують воду і завдяки бактеріям починають бродити, що викликає болі в животі, метеоризм і пронос. Здатність до засвоєння фруктози в кожної людини обмежена (35–50 грамів), тож майже кожен після двох великих склянок яблучного соку мав би розраховувати на кольки в животі; якщо ж функція транспортування фруктози обмежена, це стається вже в разі споживання менше ніж 25 грамів. Побороти цю досить поширену проблему можна зменшенням споживання фруктози з харчів (домашній цукор, між іншим, майже на 50 % складається з фруктози) та зміцненням флори кишківника. Генетично зумовлене порушення розпаду глюкози через нестачу ферменту травлення (альдолаза B) трапляється вкрай рідко. Це тяжке захворювання супроводжують блювання, гіпоглікемія та навіть кома.
Генетично зумовлена непереносимість лактози через нестачу ферменту травлення (лактази) характерна