зачіпали за живе й спонукали задуматися над самим собою: «Що означає визволення? – Те, що вже не соромно перед самим собою!» Особливо ж вразив Броєра пасаж, який не міг не привернути уваги:
Подібно до того, як кістки, м’язи, кишки та кровоносні судини покриває шкіра й робить стерпним вигляд людини, так хвилювання та пристрасті душі огортає марнославство – шкіра душі.
Як розуміти ці твори? Вони не піддавалися характеристиці, хіба що справляли враження навмисно провокаційних; автор кинув виклик усім умовностям, ставив під питання, ба навіть очорнював традиційні чесноти й возвеличував анархію.
Броєр глянув на годинник. Чверть по першій. Нема часу на неквапливий перегляд. Знаючи, що ось-ось покличуть обідати, доктор шукав місця́, які могли б дієво допомогти йому на завтрашній зустрічі з Ніцше.
Розпорядок роботи в лікарні зазвичай не дозволяв Фройдові приходити сюди на обід у четвер. Але сьогодні Броєр спеціально запросив його обговорити консультацію, проведену з Ніцше. Після ситного віденського обіду – заправленої чебрецем капусти, супу з родзинками, шніцеля по-віденськи, Spa..tzle[52], брюссельської капусти, печених панірованих помідорів, буханця разового житнього хліба, що спекла Марта, печених яблук із корицею та Schlag’ом і зельтерської води – господар і гість рушили до кабінету.
Описуючи історію хвороби та її симптоми в пацієнта, названого Екартом Мюллером, Броєр спостеріг, що у Фройда помалу злипаються повіки. Мав уже справу з тяжкою пообідньою сонливістю приятеля й знав, як їй зарадити.
– Отже, Зіґу, – бадьоро сказав він, – нумо готуватися до твого вступного іспиту з медицини. Я вдаватиму з себе професора Нотнаґеля. Сьогодні вночі я не зміг заснути, у мене почався розлад шлунка, й Матільда напосілася на мене за те, що вкотре спізнився на обід, отож нині я набрався досить злості, щоб імітувати цього тупого грубіяна.
Броєр став імітувати сильний північнонімецький акцент і жорсткі, авторитарні манери пруссака:
– Що ж, докторе Фройд, я виклав вам історію хвороби Екарта Мюллера. Тепер ви готові провести медичний огляд. Скажіть, будь ласка, що ви шукатимете.
Широко розплющивши очі, Фройд поводив пальцем між комірцем і шиєю, щоб не тиснуло. Він не поділяв Броєрового уподобання до таких жартівливих іспитів, хоча й погоджувався, що це добрий педагогічний засіб, який завжди хвилював і збуджував його самого.
– Безсумнівно, – почав він, – у пацієнта уражена центральна нервова система. На це вказують біль голови, погіршення зору, порушення рівноваги й історія неврологічної хвороби батька. Підозрюю, що це випадок пухлини головного мозку. Також імовірно, що це розсіяний склероз. Я б зробив ґрунтовний неврологічний огляд – ретельно перевірив би черепні нерви, особливо перший, другий, п’ятий та одинадцятий. Так само ретельно перевірив би візуальні поля: пухлина може тиснути на зоровий нерв.
– А як щодо інших візуальних феноменів,