нічого. Я спочатку відчувала себе жахливо тупою, коли мені пояснювали щось, а я сідала і розуміла, що нічого не второпала.
– О, саме так! У мене було точнісінько таке ж відчуття! Я знаю, шахи – гра інтелектуалів, але моя самооцінка щойно впала до нуля. Тож ти мене навчиш?
– Спробую…
Ми потягнулися до шахів, і наші руки торкнулися. Я зніяковіло відвела очі.
– Давай ти білими, – сказала я.
– Тут усього двоє дівчат, чому ти вирішила ходити сюди?
– Це моя прийомна матуся вирішила за мене…
– Серйозно? Вона хоче зробити з тебе всесвітньо відому шахістку?
– Навряд. Це щоб уберегти мене від порочного життя, щоб я не ходила на бальні танці…
– То вона думає, що там навчаються не бальним танцям, а стриптизу? – підморгнув і засміявся Алекс.
Мені стало приємно від його підтримки.
– Ну, а ти чому прийшов на шахи?
– Не хочу здатися самовпевненим, але я вже скрізь досяг певних висот. Не віриш? У мене чорний пояс із карате, окрім того, я капітан футбольної команди. А ще зіграв головну роль у нашому шкільному театрі. Отож вирішив зайнятися чимось новим. А потім зіграти з татом. Так що навчи мене грати так, щоб я його переміг.
Дві години ми мило спілкувалися з Алексом, я вчила його тому, як ходять різні фігури, як потрібно продумувати ходи, вчила простим комбінаціям, які ведуть до перемоги. Я намагалася здаватися розумною, щоб він не подумав, що я дурепа. А потім під кінець злякалася, що він вирішив, нібито я зануда. До того ж я згадала слова Ніколаса про те, що іноді, щоб виграти, потрібно програти. Тому я різко почала піддаватися, щоб красивий хлопчик навпроти мене не відчував себе лузером. Алекс уважно слухав і дивився на дошку. Здається, тоді я вперше закохалася в хлопця. Я милувалася тим, як він дивиться на дошку і думає, мене абсолютно не дратувало, що кожен його крок потрібно було чекати по кілька хвилин. Після заняття я вже подумки уявила, як ходжу з ним за ручку по школі, адже він закохується в мене з кожним заняттям шахів все сильніше. Я вчу його грати, він перемагає батька, виграє на Олімпіаді і, отримуючи золоту медаль, присвячує перемогу мені – його коханій дівчині. Вперше я оцінила старання Лінди вберегти мене від порочних грішних танців і інвестувати енергію на інтелектуальний розвиток.
На наступне заняття я поспішала, зносячи все на своєму шляху. Вранці я одягла свої щасливі рожеві трусики, чистила зуби дуже довго, спідницю підкотила зверху не два рази, а три. Подумки готувала красиві навчальні шахові промови. Вирішила, що в цей раз буду піддаватися з самого початку, зроблю комплімент його шаховій еволюції. Біля дзеркала уявляла, що дивлюся йому в очі не секунду, сором’язливо відводячи очі відразу ж після того, як наші погляди перетинаються, а довше. Цілих п’ять секунд. І ось дзвінок з останнього уроку, я зірвалася з останньої парти і прямую праворуч! Перед цим забігаю в туалет, щоб попісяти, підкрутити розкрутити спідничні підкати вгорі і нафарбувати губи. І поки я займаюся першим пунктом зі свого списку