рацію. Міледі спочатку здивувалась, але потім теж погодилася, що це справедливо.
– А ви певні, що такий обшук необхідний? – спитала вона.
– Це найкоротший шлях до мети, міледі.
Моя пані встала, щоб подзвонити покоївці.
– Ви поговорите зі слугами, спочатку одержавши ключі від мого гардероба.
Сищик Кафф спинив її вельми несподіваним запитанням:
– А чи не краще нам спочатку пересвідчитись, що й інші дами і джентльмени теж погодяться на це?
– Єдина інша дама в цьому домі – міс Веріндер, – відповіла моя пані здивовано. – Єдині джентльмени – мої племінники, містер Блек і містер Еблуайт. Можете не сумніватись – вони не відмовляться.
Я нагадав міледі, що містер Годфрі вже від’їжджає. Не встиг я промовити ці слова, як містер Годфрі сам постукав у двері, щоб попрощатися; слідом за ним увійшов і містер Френклін, який зібрався провести його до станції. Міледі розповіла їм про наші утруднення. Містер Годфрі відразу відповів згодою. Він гукнув на Самюеля у вікно, щоб той вніс назад його чемодан, а потім сам віддав ключ сищикові Каффу.
– Коли слідство закінчиться, мої речі можна переслати до мене в Лондон, – сказав він.
Сищик прийняв ключі і чемно промовив:
– Мені жаль, що я завдаю вам клопоту, сер, через просту формальність, але приклад джентльменів примирить з обшуком і слуг.
Містер Годфрі вельми люб’язно попрощався з міледі і попросив передати його шанування міс Речел у таких виразах, які ясно свідчили, що він не приймає її «ні» за остаточну відмову і має намір при першій же нагоді знову освідчитись. Містер Френклін, виходячи слідом за своїм кузеном, сказав сищикові, що всі його речі готові для огляду і що все, що належить йому, ніколи не замикається. Сержант Кафф висловив йому свою вдячність. Його план, запам’ятайте, був сприйнятий міледі, містером Френкліном і містером Годфрі з надзвичайною готовністю. Лишалось тільки одержати згоду міс Речел, перш ніж скликати слуг і почати розшуки замазаного одягу.
Непояснима нелюбов міледі до сищика, здавалося, ще більше посилилась після того, як ми знову залишились утрьох.
– Якщо я пришлю вам ключі міс Веріндер, – сказала вона, – гадаю, вам поки що від мене нічого не треба?
– Прошу вашого пробачення, міледі, – відповів сержант Кафф. – Але перш ніж ми почнемо, я хотів би заглянути в книгу запису білизни. Може статись, що замазаний одяг належить до білизни. Якщо ці розшуки не дадуть ніяких результатів, я попрошу дати мені відомості про всю білизну, що є в будинку, і про всю білизну, яку віддали прати; якщо якої-небудь речі невистачатиме, можна буде припустити, що саме на ній і залишилася фарба і що цю річ навмисне заховала вчора або сьогодні та особа, якій вона належить. Інспектор Сігрев, – додав сержант, обернувшись до мене, – звернув увагу служниць на пляму, коли вони скупчилися в кімнаті у четвер вранці. Можливо, містере Беттередж, і це виявиться однією з багатьох помилок інспектора Сігрева.
Міледі звеліла мені подзвонити, щоб принесли книгу запису білизни. Вона