на зріст, коли його відрекомендували сержантові Каффу, я не беруся пояснювати. Можу тільки згадати цей факт. Вони пішли удвох і вельми довго сиділи, замкнувшись і не впускаючи до себе нікого. Коли вийшли, інспектор був схвильований, а сищик позіхав.
– Сержант хоче оглянути вітальню міс Веріндер, – сказав містер Сігрев, звертаючись до мене надзвичайно врочисто і з великим піднесенням. – Він, можливо, задасть кілька запитань. Будь ласка, проведіть сержанта.
Поки мені давали це розпорядження, я поглянув на Каффа. Знаменитий Кафф у свою чергу дивився на інспектора Сігрева з тим спокійним чеканням, яке я вже помітив раніше. Не можу твердити, що він чекав, щоб його колега полісмен на очах перетворився в осла, але в мене закралося саме таке підозріння.
Я повів їх наверх. Детектив уважно оглянув індійську шафку і весь будуар, задаючи запитання (лише коли-не-коли інспекторові і постійно мені), смисл яких, я гадаю, був однаково незрозумілий нам обом. Нарешті, оглядаючи покій, він дійшов до виходу і спинився навпроти відомих вам розмальованих дверей. Сищик поклав свій кістлявий палець на маленьку плямочку під замком, яку інспектор Сігрев помітив ще раніше, коли вичитував служницям, які скупчились у кімнаті.
– Дуже шкода! – сказав сищик Кафф, звертаючись до мене. – Як це трапилось?
Я відповів, що служниці скупчилися в цій кімнаті напередодні вранці і що цю плямку зробила чиясь спідниця.
– Інспектор Сігрев наказав їм вийти, сер, – додав я, – щоб вони не наробили ще більшої шкоди.
– Цілком вірно! – сказав інспектор своїм військовим тоном. – Я звелів їм забиратися звідси. А плямку цю зробили спідниці, сержанте, звичайно, спідниці.
– Ви помітили, чия спідниця зробила це? – спитав сищик Кафф все ще звертаючись не до свого колеги полісмена, а до мене.
– Ні, сер.
Тоді він звернувся до інспектора Сігрева і спитав:
– А ви це помітили, я гадаю?
Це запитання, здавалося, трохи збентежило інспектора, але він не розгубився.
– Не можу ж я забивати свою голову всякими дрібницями, – сказав він, – а це справжня дрібниця.
Сищик Кафф подивився на Сігрева, як дивився на гравійні доріжки в квітнику, і з своєю звичайною меланхолією вперше показав нам свої здібності.
– Минулого тижня я провадив одне секретне слідство, пане інспектор, – сказав він. – На одному кінці слідства було вбивство, а на другому – чорнильна пляма на скатерті, якої ніхто не міг пояснити. На своєму віку мені довелося вести безліч найрізноманітніших справ, але я ніколи не мав діла з «дрібницями». Перш ніж ми зробимо ще один крок у цій справі, ми повинні побачити спідницю, яка зробила пляму, і довідатись напевно, коли висохла ця фарба.
Інспектор, досить похмуро проковтнувши пілюлю, спитав, чи не покликати служниць. Сищик Кафф, подумавши хвилинку, зітхнув і похитав головою.
– Ні, – сказав він, – ми спочатку займемося фарбою. Питання про фарбу вимагатиме одного слова: «так» або «ні» – це швидко. А питання про жіночі спідниці