для вашої гідності або жорстокого для дівчини. Я тільки прошу від вас якнайпильнішої спостережливості. Перед тіткою ми вдаватимемо, що нас все це мало цікавить, але ця справа значно важливіша, ніж ви, можливо, уявляєте.
– Справа в двадцяти тисячах фунтів, сер, – сказав я, думаючи про вартість алмаза.
– Річ у тім, щоб заспокоїти Речел, – серйозно відповів містер Френклін. – Я дуже стурбований за неї.
Він раптом відійшов від мене, наче хотів припинити дальшу розмову. Мені здалося, що я зрозумів, чому: він побоювався, що ненароком викаже мені таємницю слів, сказаних йому міс Речел на терасі.
Отож вони поїхали у Фрізінголл. А я зібрався, було, в інтересах Розанни, поговорити з нею віч-на-віч. Але слушна нагода ніяк не траплялась. Дівчина зійшла вниз тільки до чаю. Коли вона з’явилась, у неї був якийсь недоумкуватий і збуджений вигляд (не що інше, як істеричний припадок); міледі веліла дати їй нюхальної солі й відіслала її в постіль. Друга половина дня пройшла, повинен сказати, вельми печально, похмуро. Міс Речел все ще не виходила з кімнати; вона заявила, що дуже хвора й не може сьогодні обідати разом з нами. Міледі була так пригнічена станом доньки, що я не наважився додати їй клопоту своїм повідомленням про те, що Розанна Спірман говорила містерові Френкліну. Пенелопа вперто стояла на тому, що її негайно схоплять, засудять і запроторять у тюрму за крадіжку. Інші жінки повстромляли свої носи в біблії й молитовники, з кислими, як оцет, мінами; як мені доводилося спостерігати на своєму віку, в такий спосіб виконується обряд благочестя в «неурочний» час. У мене навіть не було настрою розгортати «Робінзона Крузо». Я вийшов на подвір’я і, потребуючи побути хоч трохи у веселому товаристві, вмостився на своєму кріслі біля будок і почав розмовляти з собаками.
За півгодини до обіду з Фрізінголла повернулись обидва джентльмени, домовившись з інспектором Сігревом, що він приїде до нас наступного дня. Вони заїжджали до містера Мартуета, індійського мандрівника, який проживає поблизу міста. На прохання містера Френкліна, він дуже люб’язно погодився бути перекладачем під час допиту тих двох індусів, які зовсім не знали англійської мови. Допит, старанний і досить тривалий, не дав нічого: не знайдено було ані найменшого приводу запідозрювати фокусників у змові будь з ким із наших слуг. Коли дійшли до такого висновку, містер Френклін послав у Лондон депешу. На тому справа й закінчилась до наступного дня.
Але годі про історію дня, що настав після дня народження міс Речел. Досі становище не прояснилось ні на йоту. Лише днів через два таємниця трохи відкрилась. А як саме і з якими результатами – про це ви зараз довідаєтесь.
Розділ XII
Минула ніч четверга, і нічого не трапилось. Ранок у п’ятницю приніс дві новини.
Перша новина: прикажчик булочника заявив, що він зустрів Розанну Спірман напередодні ввечері; вона йшла в густій вуалі у Фрізінголл стежкою, що вела через болото. Дивно, що хтось міг помилитися в Розанні, плече якої