.

Бову Королевича – зараз розтанула геть! І каже своєму батькові:

      – Тату, нащо вам його вішати? Вже все рівно ваш син, а мій брат не вернеться, раз він його вбив. Військо так само. А як він такий сильний богатир, візьмемо його до себе, нехай буде нас захищать, коли хто-небудь нападатиме (вона вже вирішила, що вийде за нього заміж).

      Ну, цар подумав: «Нехай буде так».

      – Гайда, ну, бери його до себе!

      От вона взяла його до себе і почала йому щось за заміж говорити. Він як почув за заміж, та й каже:

      – Я зовсім не знаю, що це таке жениться і що це таке заміж, я ще молодий, мені не до цього.

      Вона побачила, що він відбивається, пішла до батька і каже:

      – Візьміть, тату, і посадіть його в тюрму (не сказала «вішайте», а «в тюрму»). Вона думала: «Схожу до тюрми, як він і звідти не захоче мене взяти, скажу тоді вже батькові: «вішайте його, чорт з ним!»

      От взяли його, посадили в тюрму. Сидить він. Пішла вона до тюрми і знов питає:

      – Ну, що, Бова Королевич, ти нічого не надумав? Чи не краще взяти тобі мене заміж і царювати? Зараз мій батько половину царства тобі передасть.

      – Іди, – каже Бова, – до чорта зі своїм царством, зі своїм батьком!

      Вона розсердилася, пішла й сказала своєму татові:

      – Тату, візьміть його, повісьте к бісу!

      От і послав цар військо:

      – Ідіть, – каже, – заберіть його, поведіть і покарайте.

      От він чує, що вже йдуть війська забирать його, – почав по тюрмі бігать, дума: «Хоч би яку-небудь палицю знайти…» Побіг. Мацнув один, другий куток, третій – знайшов меч. Дивиться – заіржавлений, а наче схожий на його меч. А його меч називався меч-кладенець.

      – Неначе мій меч-кладенець!

      Подивився ще:

      – Мій! Тільки що заіржавів. Як же він сюди потрапив? (А то ж чаклун затяг його).

      Схопив він свій меч, сів біля дверей, чекає.

      Відімкнули двері, йдуть: дзінь, дзінь.

      Один тільки увійшов, а Бова:

      Трр-а-ах! – зарубав.

      Іде другий.

      Трр-а-ах! – зарубав.

      Скільки було, всіх перерубав, сам вискочив – і хода! І прямо до моря тікає.

      Тут, поки царю розповіли, що сталося, Бова знову усіх перебив і тікає. Поки цар зібрав військо і вислав за ним, він добіг до моря. А біля моря якраз стояв корабель. Він ускочив на той корабель, підняв меч і закричав:

      – Скоріш відпливайте, а то всіх перерубаю!

      Враз корабель підняв вітрила і подався.

      Тут від царя військо почало бігти, а корабель уже пішов. Бови нема…

      Пливе Бова, пливе, пливе й пливе. От припливає якраз до того Духопера, де чаклун живе.

      Рибалки на човнах пливуть, рибу ловлять. Він питає:

      – Що це за місто?

      – Це місто князя Духопера, а в нього весілля завтра буде.

      – А яке весілля?

      – Він Зінзівея Андроновича дочку забрав. Розбив його військо і силою забрав. І от завтра має бути весілля.

      – Добре, – каже, – попав. Ну, візьміть мене на човна й вивезіть на берег. А корабель може пливти куди завгодно.

      Ті взяли його в човен, вивезли на берег.

      А