вагався, чи варто зняти слухавку. Хто б то міг бути? Каті, яка бажає повідомити йому, що між ними все скінчилося? Бреннер, з наміром викликати його на дуель? Або Бьом, який хоче забрати в нього справу? Рат підніс чорну слухавку і відповів невинним «Так?».
– Осьде ти нарешті! Бо я вже думав, ти взагалі не повернешся додому.
– Батьку?
– Слухай, хлопче, – одразу перейшов до справи Енґельберт Рат, – у мене обмаль часу, ми з мамою зараз поїдемо до Клефішів. Завтра я побачу бурмістра на трибуні на Цуґвеґ[22], ти в курсі. Чи можу я йому щось переказати?
Якби ж то! У справі Аденауера він за холодну воду не брався.
– Сьогодні неділя. Заводи Форда сьогодні не працюють. А вчора я не встиг нічого зробити.
– Ти геть нічого не зробив? – з жахом перепитав Енґельберт Рат. – Хлопче, ти усвідомлюєш, наскільки нагальна ця справа? І яка вона важлива? Я ставлю на карту своє добре ім’я, щоб не зганьбили честь нашого міста і нашого мера!
«Що аж такого станеться, коли трішечки зганьбиться твоя честь і твоє ім’я?..» – подумав Ґереон.
– Я найближчими днями придивлюся до заводу Форда, – сказав він вголос, – шантажист, найімовірніше, крутиться десь там.
– Ти в цьому впевнений?
– А хто ще зацікавлений у тому, щоб за будь-яку ціну затримати виробництва Форда в Берліні?
– Можливо, вимога як така – це тільки хитрість, щоб збити нас на манівці. Політичні опоненти Конрада мають неабиякий інтерес у тому, щоб назавжди виперти одного з найбільш здібних лідерів нашої партії з політичної арени – можливо, навіть у завданні чимбільшої шкоди всій католицькій справі.
– З чого ти робиш такі припущення?
– Я серйозно! Як працівник заводу – нехай це навіть менеджер чи керівний директор – може отримати таку таємну інформацію з «Дойче Банку»? Ці обставини вказують на геть іншу групу людей.
– Можливо. Перш за все, нам треба встановити джерело витоку. Аденауер міг би, наприклад, перерахувати всіх тих, хто знав про таємні угоди між ним і банком.
– Він це вже зробив. Всі вони порядні люди.
Ще б пак!
– То в тебе вже є список імен?
– У такій справі, це найперша річ, яку робиш.
– То, может, треба надіслати цей список мені?
– Гаразд, мій хлопче. Я негайно відправлю його тобі. Але ж ти теж подбай, щоб якнайшвидше завершити цю справу. Якнайшвидше!
– Якщо це справді його політичні супротивники, то як я можу завадити їм поширити цю інформацію саме тоді, коли їм це буде найзручніше?
– Коли маєш імена, решту завжди можна якось влаштувати. Кожен має свої брудні таємниці.
Чому він постійно забуває, що його батько політик, а не поліціянт?
Утім, в одному батько має слушність: у будь-якому разі шантажист повинен мати добрі контакти з «Дойче Банком». Хтось, либонь, розбовкав професійну таємницю, або випадково чи навмисне переказав підслухану розмову.
Телефон знову задзвонив.
Рат узяв слухавку.
– Що