просили мене: «Владико, дайте нам священника, щоб нам не забракло небесного хліба, бо на земний хліб ми вже якось собі заробимо».
Нехай Господь Бог буде прославлений за великий дар Священства на спасіння людського роду, щоб ми чинили за його прикладом і служили Богові й людям так, як сам Христос нам це сьогодні показав у своєму упокоренні.
Страсна (Велика) п’ятниця
м. Київ, Патріарший собор Воскресіння Христового, 13 квітня 2012 року
На цій Літургії ми стали свідками розп’яття і смерті нашого Спасителя. Щойно ми разом Його поховали і поклали до гробу. Святі Отці говорили, що жодна особа протягом всієї історії людства не може лишитися осторонь цієї події Страсної п’ятниці. Бо навіть тоді, коли хтось не бере жодної участі в ній, то стає на чийсь бік. Кожен чоловік чи жінка завжди стане або на бік Пилата, який умив руки, або на бік синедріону, який засудив Христа на смерть, або на бік юрби, яка насміхалася і плювала в Нього, або на бік учнів, які, можливо, розбіглися в ту хвилину, або на бік Богородиці – Матері Спасителя, яка залишилася під хрестом з улюбленим Ісусовим учнем Іваном і пережила до кінця драму смерті Сина.
Дякую вам за те, що ви стали сьогодні поруч із Йосипом і Нікодимом, які загорнули в чисте полотно це зранене, згорьоване, знеславлене Христове Тіло, і ми разом склали Його до гробу. Святі Отці вважають, що люди, які духовно переживають цю подію, можуть набагато глибше взяти в ній участь, ніж ті, які фізично в той історичний момент були в Єрусалимі.
А проповідник Папського дому, отець Раньєро Канталамесса (італійський священник та монах ордену капуцинів, який служить проповідником Папського престолу з 1980 року. – Ред.), каже: «Якщо, повернувшись сьогодні додому, ви почуєте запитання, де були в обід, то скажіть, що були на Голготі. Ви були біля гробу Господнього».
Поглянувши духовним зором на ці події, можемо відзначити, що все відбувалося в поспіху: Христа швидко схопили, засудили, вбили і поховали, навіть не довершивши всіх обрядів тогочасного юдейського похорону.
Однак у тому поспіху людини була ціла вічність, у цих подіях перебував Бог-Творець. Тоді думали, що зневажають і принижують людину, а насправді – зневажили й принизили Бога. Тоді думали, що засудили того, хто став невигідний певній групі тогочасного суспільства, але розп’ятий на хресті виправдав грішників. Ісус Христос приніс оправдання тим, хто справді через свої гріхи та злочини був засуджений на вічну смерть, але Його кров’ю отримав вічне життя.
Як часто ми спішимо судити людину!? Судимо того, хто є біля нас, кого знаємо чи навіть не знаємо, хоч і вважаємо, що кожна людина створена на образ і подобу Господа Бога. Будьмо обережні, аби поспішним людським судом ми не натрапили на самого Бога, який присутній у людині, котра є поруч.
Христос опинився в гробі і все заспокоїлося. Настав новий день – Велика субота, день спочинку. Наче царя, який спить, сторожуватимуть Спасителя римські вояки. І цей день спочинку потім перетвориться