він в повному лайні. Хлопець дуже знервований, хоча й вдячний за те, що всі наполегливо працюють над тим, щоб перевезти уколи з вакциною через кордон. Його становище було б складним у будь-який момент, не кажучи вже про початок такої експедиції, як ця.
Стоячи у світлі ранкового сонця і дивлячись на Еверест, я зміг задзвонити до Анни. Це був дуже емоційний дзвінок. Здуру я також пішов на ранкову прогулянку. Це було якраз після сьомої години ранку, і, хоч навколо де-не-де були люди, я все одно мав захищатися камінням від собак, які проявляли надто великий інтерес до мене. Тоді я викликав підмогу, щоб дістатися до готелю. Можливо, я й повільний учень, але я таки вчуся!
Висота, на якій розташоване Тінгрі, становить близько 4300 метрів, тож мені було досить комфортно, коли моє серцебиття становило приблизно 75 ударів на хвилину. Це непогано, якщо врахувати, що на рівні моря ця частота становить 60 ударів на хвилину. Зараз саме час розім’яти ноги після стількох годин, проведених у джипі, тож ми вирушаємо в нашу першу велику прогулянку тут – 350 метрів вгору до древнього місця поховання. На цій висоті частота ударів уже наближається до 110 ударів на хвилину. Просто неймовірно, що може зробити з вашим тілом таке невелике збільшення висоти. Решта групи піднялася ще вище, на 500 метрів угору, але я рушив униз, бо, як завжди, йшов дуже повільно.
3 вересня
Ми з вдячністю попрощалися з Тінгрі й сьогодні вирушаємо до базового табору. Саме час зустрітися з Расселом та Віту, які прибули туди на кілька днів раніше, щоб отаборитися разом із шерпами. На моє здивування, туди веде хороша дорога. Очевидно, це стане новим маршрутом до Непалу, але, як і завжди, на непальській стороні гроші кудись зникають, тому кілька мостів ще не добудовані. Отже, зараз це дорога в нікуди, хоча, кажуть, одного дня її завершать. Мушу зізнатися, поїздка машиною до базового табору розпестила мене назавжди на всі наступні експедиції. Звісно, десятиденна ходьба звучить круто, і, можливо, це хороша підготовка, але подайте мені джип – я тут для того, щоб дертися вгору, а не прогулюватися!
То хто ж ми? Пора представити вам команду Чо-Ойю.
Гіди
Рассел Брайс, відомий як Расс (керівник експедиції; у Тибеті та Непалі його знають під іменем Великий Бос)
Марк Віту (Марк Перший; новозеландець)
Дін Стейплз (Діно; ще один новозеландець)
Лідія Брейді (новозеландка)
Джин Павіллард (наполовину шведка, наполовину американка; гід Моніки Калозді)
Томас Торкельсон (Том; американець; гід та оператор Моніки)
Альпіністи
Девід Бінґгем (Дейв Британець; «Я не британець, я з Кардіффа»)
Джеремі Бентон (Джез; британець, але ми вирішили, що він буде почесним «ківі»)
Акітомо Фуджібаяші (Містер Фуджібаяші; японець)
Чіеко Шімада (японка)
Моніка Калозді (американка)
Чарльз Дейзі (Чак; американець)
Тодд Віндл (новозеландець;