змогли висловити кілька претензій, – поінформував Діксон, – але страхові компанії завжди встановлюють обмеження, які в одному чи двох випадках ми вже перевищили.
– Але, безумовно, деякі з цих перешкод є прямою відповідальністю «Гарланда і Вольфа», – заявила Емма. – Тож ми можемо посилатися на відповідні штрафні санкції в угоді.
– Я дуже хотів би, щоб це було так легко, пані Кліфтон, – зітхнув голова, – але «Гарланд і Вольф» оскаржують майже кожну з наших претензій, стверджуючи, що вони не можуть нести пряму відповідальність за жодну з перешкод. Нині це перетворилося на поле битви для юристів, що коштує нам іще більших грошей.
– Ви вбачаєте тут якусь систему, пане голово?
– Не впевнений, що розумію вас, адмірале.
– Несправне електричне обладнання від надійної компанії в Ліверпулі, котел, який топлять у гавані вантажники каботажного корабля, харчове отруєння робітників, що не поширюється на інші ділянки, хоча харчі нам привозить один і той самий постачальник із Белфаста?
– Що ви маєте на увазі, адмірале?
– Занадто багато збігів, які трапляються водночас, коли ІРА починає демонструвати свою силу.
– Ну й порівняннячко ви робите, – гмикнув Ноулс.
– Можливо, я забагато начитався про це, – визнав адмірал, – але я народився в графстві Мейо[14], мій батько був протестантом, а мама – римо-католичка, тож я добре знаю, про що йдеться.
Емма зиркнула через стіл, щоб побачити, як Фішер люто щось чиркав у блокноті, але він відклав авторучку, як тільки помітив її зацікавлення. Жінка знала, що Фішер не був католиком, не був ним також фактично і дон Педро Мартінес, чиїм богом насправді був золотий тілець. Зрештою, він продавав зброю німцям під час війни, то чому б йому не мати справу з ІРА, якщо це слугує його меті?
– Будемо сподіватися, що мені вдасться виголосити кращий звіт, коли ми знову зустрінемося наступного місяця, – резюмував голова, але в його голосі не було колишньої впевненості.
Щойно засідання закінчилося, Емма із здивуванням побачила, як Фішер швидко вийшов із зали, ні з ким не перекинувшись і словом. Ще один збіг?
– Еммо, чи можу я з вами переговорити? – попросив Бьюкенен.
– Я повернуся за мить, пане голово, – відказала Емма, перш ніж вийти за Фішером у коридор і побачити, як той збігає сходами.
Чому він не зачекав на ліфт? Вона підійшла до ліфта й натиснула на ґудзик із позначкою G. Коли двері відчинилися на першому поверсі, жінка вийшла не одразу, а спостерігала, як майор штовхає обертові двері й вибирається з будівлі. До того часу, як Емма дійшла до дверей, Фішер уже підходив до своєї машини. Вона залишалася всередині, спостерігаючи, як той їде до воріт. На її превеликий подив, він повернув ліворуч у бік нижніх доків, а не праворуч – у напрямку Бристоля.
Емма штовхнула двері й побігла до своєї машини. Коли дісталася до брами, то кинула погляд ліворуч і помітила автівку майора вдалині. Вона вже хотіла рушити за ним, аж тут шлях їй перетнула вантажівка.