xmlns:fb="http://www.gribuser.ru/xml/fictionbook/2.0" xmlns:fo="http://www.w3.org/1999/XSL/Format" xlink:href="#n_35" type="note">[35] хоча гаркавий німецький акцент (про який Ріно страшенно не любив говорити і в душі глибоко ненавидів) свідчив про те, що його корені тягнуться від німецьких колоністів у Намібії.[36] Хедхантер справляв враження нервового бугая, що здатен миттєво перейти від жартів та хихотіння до звірячого гніву.
– А звідки стільки чорношкірих?
– Це ватага Хантера – африканські найманці. Четверо з племені гереро[37] – Френкі, Джеро, Ті-Джей і… ет, забув, як звуть четвертого, та двоє овамбо[38] – Нахас і Ндонґа. Ще двоє гереро, Сем та Ґотто, лишились у лабораторії. Був ще Том, але він… його більше немає.
– Хм… – Ігор здогадався, що овамбо та гереро – це назви племен чи народностей, і не став перепитувати. – І як давно Джеп узяв на роботу цю горилу і його зграю «блеків»?
– Десь два тижні тому. Зразу після того, як усе пішло через дупу. Перед цим Кейтаро спровадив додому більшість персоналу, – Джефф завагався, чи казати далі. -…Усіх, хто не здогадується, що «малюки» втекли.
– Тобто вони таки втекли?
– Ви не знали?
– Оскар мені не казав. Хоча я підозрював. А чому не найняли місцевих?
– Вілл Ноланд не дозволив. У місцевих родичі, їм є куди тікати. Є з ким поплескати язиками. Ну, ви розумієте… Американець страшенно боїться… ем-м… боявся розголосу.
– Я не здивований. Я б теж на його місці боявся…
Приглядаючись до машин та найманців, Тимур зауважив дві дивні особливості. По-перше, африканці були озброєні виключно дробовиками. Тимур добре знав цю модель – п’ятизарядний американський «Remington 1100». В одній з ранніх ігор, випущених «TTP Technologies», з такими бігали його боти. Судячи з коротких стволів, то був бойовий, а не мисливський варіант. Така рушниця славиться колосальною площею ураження і розривною силою, але діє лише на коротких відстанях. Через півсотні метрів нищівна сила «Ремінгтона» вгасає. «1100-ий» ефективний у ближньому бою. Він не годиться для пустелі, де більш логічною була б далекобійна зброя з довершеною системою прицілювання…
По-друге, Тимуру не сподобалися позашляховики. На боках з-під листів броні визирав кольоровий логотип: захисний шолом, натягнутий на голову якогось кіборга. Права частина – людське обличчя, ліва – сформована з мікросхем, посеред яких палає червонясте неонове око. Внизу йшов жирний підпис: «NGF LAB». Малюнок був нереальним, дитячим якимось, хоча програміста збентежило інше. Лого містилося під бронею. Напрошувався очевидний висновок, що обидва «Туареги» спершу їздили без металевого панциру, а потім сталося щось таке, що примусило нашвидкуруч переробити машини на бронетранспортери.
«Ремінгтон 1100»
Тимур уперше з часу вильоту з України відчув, як холодок неспокою заповзає під шкіру.
– Хтось мені пояснить, що тут діється? – з нотками стурбованості спитав він. – Якісь племена повстали в пустелі чи в Андах? Для кого цей маскарад?
Поки Джеффрі роздумував,