королівство передав Людовіку Анжуйському, після чого вони обоє разом із флорентійцями, генуезцями, венеційцями та болонським легатом Бальтазаром Коссою напали на Владислава і відібрали в нього Рим. Але в розпал цієї війни Олександр помер, а на його місце обрали Бальтазара Коссу, який прибрав імення Іоанн.
Бальтазар Косса негайно покинув Болонью, де його обрали, і вирушив до Рима, з’єднавшись там із Людовіком Анжуйським, який прибув із військом із Провансу. Вони стали до бою з Владиславом і розгромили його, однак із вини кондотьєрів не змогли завершити перемогу, тож король невдовзі знову зібрався на силі та ще раз захопив Рим, змусивши папу тікати до Болоньї, а Людовіка до Провансу. Папа взявся обдумувати, як йому послабити Владислава, і з цією метою постарався зробити так, щоб імператором обрали Сиґізмунда, короля угорського. Він переконав його прибути до Італії, зустрітись із ним у Мантуї, і там вони вирішили скликати вселенський собор для припинення розколу в Церкві, яка, об’єднавшись, успішно могла б протистояти своїм ворогам.
Було тоді троє пап: Григорій, Бенедикт і Іоанн; їхнє суперництво послаблювало Церкву і позбавляло її поваги. Всупереч бажанню папи Іоанна, місцем собору обрали Констанцу в Германії. Хоча зі смертю короля Владислава не стало причини, з якої папі спало на думку зібрати цей собор, він уже не міг відмовитися від обіцянки прибути на нього. Його привезли в Констанцу, там він за кілька місяців із запізненням усвідомив свою помилку і спробував утекти, але його ув’язнили і змусили відректися від влади. Один із антипап, Григорій, прислав повідомлення про відмову від папства, а іншого, Бенедикта, який не захотів відректися, було засуджено як єретика; покинутий своїми кардиналами, він урешті-решт теж був змушений відректися. Собор обрав папою Оддоне з роду Колонни, який прибрав ім’я Мартіна V, і так Церква об’єдналася, після того як протягом сорока років нею правили відразу кілька пап.
Як ми вже казали, Філіппо Вісконті був тоді ув’язнений у павійській фортеці. Але на той час помер Фачіно Кане, який, скориставшись ломбардськими розбратами, захопив Верчеллі, Алессандрію, Новару й Тортону і набрав чимале багатство. Не маючи нащадків, він залишив свої володіння у спадок дружині своїй Беатріче і заповідав друзям домогтися, щоб вона одружилась із Філіппо. Ставши вельми могутнім завдяки цьому шлюбу, Філіппо знову заволодів Міланом і всім ломбардським герцогством, а потім, щоб показати вдячність за такі великі благодіяння так, як це роблять майже всі правителі, він звинуватив дружину свою Беатріче у зраді та вбив її. Коли ж могутність його остаточно утвердилася, він, щоб утілити задуми батька свого Джана Галеаццо, почав міркувати про напад на Тоскану.
Король Владислав, помираючи, залишив сестрі своїй Джованні, окрім держави, ще й велике військо, яким командували наймайстерніші в Італії кондотьєри, а першим серед них був Сфорца да Котіньйола, котрий відзначався