стипендію. Але така дрібничка батьків не засмутила.
Анфісу найбільше хвилювало, яких же товаришів обиратиме синочок. Удома вона його вчила, на яких дівчат не варто навіть дивитися, не те що вступати в якісь інтимні стосунки. Боялася, чи засвоїв Хведя її науку й чи не закохається в якусь селючку, до якої в неї вже упереджене ставлення.
Відколи родина Балабанових переїхала до України, вона досі не навчилася розмовляти українською мовою. Вважала, що «велікій рускій» непереможний і мову інших народів вивчати не обов’язково. Хведя навчався в російськомовному класі. Тут їм усе подобалось, а на закиди знайомих, чому Анфіса Гаврилівна не намагається вивчити місцеву мову, вона відповіла (звісно, російською):
– А навіщо? Якби ви розмовляли зі мною українською, то я мусила б учитися. Ви ж на догоду мені розмовляєте російською, тож нема потреби калічити мову.
Прикро, але заперечити жінці не було чим… Вона вважала, що її сім’я належить до панівної еліти, якій дозволено більше, ніж місцевому населенню. Тому дуже боялася, щоб її любий синок Хведя не привів до хати якусь україномовну дівчину, яка почне встановлювати свої порядки.
Федір уже закінчував юридичний інститут, коли батька понизили на посаді й запропонували йому взагалі вийти на заслужений відпочинок. Парубок іще не усвідомлював, як відставка батька позначиться на добробуті всієї сім’ї. Він досі користався щедрістю матері, бездумно тринькав гроші на розваги. На одній з вечірок він і зустрів ту єдину з незвичним ім’ям Фрося. Пам’ятаючи настанови матері, подумав, що Єфросинія їй сподобається більше, ніж українська Галя.
Закохана пара винайняла в місті помешкання, і Федір виселився з гуртожитку, сказавши батькам, що захід вимушений через плановий у ньому ремонт. Вимагав більше грошей, адже тепер у нього зросли витрати. Фрося працювала перукаркою в салоні. Своєї зарплатні дівчині вистачало лише на жіночі витребеньки. Маючи своє уявлення про життя, вона й виокремила Федора серед інших кавалерів, спостерігаючи, як він щедро витрачав гроші на дівчат.
Захистивши диплом, Федір мусив розпрощатися з привільним життям. Випускники отримували скерування туди, звідки їх направляли. Знаючи, що батько звільнений з посади, а понижували не просто так, а за якісь гріхи, хлопець трохи вагався. Мав намір попроситися в іншу область чи навіть районний центр, але Анфіса навіть у думках такого не могла допустити. Телефоном переконувала, що вдома гарна квартира, і батько ще якусь вагу має в колективі, то зможе йому допомогти. Анфіса бурхливо наводила стільки переконливих аргументів, що Хведя не наважився вставити повідомлення, що приїде не сам, а з вагітною дружиною, з якою перебуває в цивільному шлюбі. Надіявся, що вони проковтнуть усе, що він їм запропонує. І мав рацію, бо сліпа материнська любов не має меж…
Фросині батьки мешкали в Курській області й досі не знали, що донька вагітна. Вони дотримувалися старих звичаїв і не схвалили б її вчинку. Дівчина боялася,