p.». Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, 1913, CXVII–CXVIII.
Мухин М. Драгоманов без маски і Більше світла.
«Нова Зоря», 1933, ч. 34; 1936, ч. 42.
Нова Україна, Прага, 1922, ч. 13–15.
Праці українського вищого педагогічного інституту ім. Драгоманова, «Драгоманівський збірник», Прага, 1932.
«Пролетарська правда», 21. VI. 1925.
Пушкар К. Націоналізм, Львів, 1933.
Русова С. Картина споминів про М. Драгоманова.
Русова Софія. Рабіндранат Тагор виховник. Праці українського вищого педагогічного інституту ім. Мих. Драгоманова в Празі. «Науковий Збірник», т. І, Прага, 1929.
Толстой Л. Патріотизм і уряд.
Український соціологічний інститут в Празі, «Народознавство», І – III, 1931.
«Українська Хата», Київ, 1913.
Франко І. Михайло Павлик, 1905, Літературно-Науковий Вістник, с. 160 і наст.
Хліборобська Україна. Відень, 1921–1925.
Хрестоматія церковно-словенская и древно-руская, Відень, 1854.
Черкасенко С. Про що тирса шелестіла; Праці українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, Прага, 1929, т. І.
Шаповал Микита. Українська Хата. Київ, 1913.
Дух нашої давнини
Передмова[3]
Плоть нічтоже, дух животворить…
«Із яких причин і через кого спустошена земля наша?» – питання, що ставив собі Величко, ставимо тепер і ми по новій Руїні, по страшних літах більшовицького панування на Україні. Козацький літописець бачив Україну, на яку наїхав ворог, з «градами і замками безлюдними», з «полями запустілими, непотрібною лядиною зарослими». Такою бачив її в XІІІ віці Серапіон, коли її звоював «язик немилостив і землю нашу пусту сотвориша, і гради наші пліниша, і церкви святая разориша, і братію нашу убиша, і порабощени от іноплеменник» були ми так, як і за більшовизму.
Звідки впало це рабство? З яких причин «лицарські сини» обернені – за виразом Шевченка – в «свинопасів» і «хамових синів»? Чому їх, як Навином ворожі народи, обернуто в «дроворубів і водоносів» вибраного племені, в гелотів? Чому і за що звалилися на нас ці апокаліптичні часи? Бо, як і за Серапіона, повинен нас огортати страх «не ради самого бідствія», а «ради вини бідствія, то єсть гріхів».
Дослідити «вину бідствія», що впало на нас – мета цієї книги.
Ця книга є дальший розвиток писаного мною в попередні роки. В творах: «Модерне москвофільство», «З приводу одної єресі», «Сучасне політичне положення нації і наші завдання», «Націоналізм», «Політика принципіальна і опортуністична» тощо, намагався я вирвати українську думку з пут сателітства, ворожого великим гаслам, на шлях сепаратизму, окремішності, що вів до власних цілей, висував вимогу атрофованого у нас майже духу комбативності, що його заступив у нашій інтелігенції ідеал «сірої буденної праці», защепленої вихолощеним марксизмом, капітулянтською драгоманівщиною і галицьким «реалізмом».
Ідеї цієї книги – засадничо інакші від ідей демократії, класократії або націократії.
Ці останні рвуть з духом нашої давнини – як драгоманівці, висуваючи гасла інтернаціональної демократії, марксизму, прудонізму чи соціалістичного російського народництва (Маркс, Лавров, Чернишевський і