слово – от моя стріла,
люд проти люду – от мій поєдинок!
Усім тим правлю я, фрігійський розум.
Ся діадема, сяя патериця –
то знаки влади над всіма царями.
Я рівного собі не маю тут
з-поміж усіх владарів і героїв.
Ти тільки рівна, може, навіть вища,
і ми боротись будем до загину.
Кассандра Ох, я сама не знаю, чи хотіла б,
чи ні тебе перемогти сьогодні!
Ненависний мені той шлюб, мов смерть,
я так його боюсь, як згуби Трої.
Гелен Либонь, у тебе не фрігійський розум.
Чи ти не чула, як боги часами
своїх обранців хмарою вкривають?
У мене є тайник під олтарем, –
як станеш ти з тим Ономаєм поруч,
приносячи богам весільну жертву,
від жертви піде дим, сірчана хмара,
а як розійдеться – замість Кассандри
порожнє місце буде. Розумієш?
Кассандра Се стид і ганьба – радити таке!
Чи се, по-твоєму, «почесний» вихід?
Гелен Зате корисний і безпечний, сестро.
Кассандра Вже краще б я себе мечем убила!
Гелен І тим роздратувала б Ономая,
а слово все-таки своє зламала б.
І некорисно, й непочесно, сестро.
(Дивиться з усміхом на неї.)
Ми не однакові, а все ж ми рівні,
як не в ділах, то все ж хоч у думках.
Поліксена (входить)
Цар Ономай убитий, а лідійці
урозтіч кинулись. Ой горе, горе!
Гелен Радій, Кассандро, ти перемогла!
Кассандра (віщим голосом)
Не я, а Мойра. Я її знаряддя.
Тонкий фрігійський розум і гнучкий,
його зігнула Мойра і зломила,
її правиця і важка, й тверда,
вона кує з народів зброю світу,
а я і ти – ми тільки цвяхи в зброї.
Не перецінюймо себе, Гелене.
Андромаха (вбігає й несамовито кидається до Кассандри)
Ти, люта згубо, всіх нас загубила!
Кассандра (спокійно показує на Гелена)
Питай його, чом він не врятував.
Ми віщуни обоє – значить, рівні.
(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти.)
Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама.
Ясний ранок, майдан залитий сонцем.
Велика юрба люду троянського то входить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось, насторожившись. З царського двору виходить Гелен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою посрібленою патерицею в руці: іде урочистою гієратичною походою.
Голоси в народі
Гелен іде! Дорогу прозорливцю!
Гелен (зіходить на храмовий перистиль і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову велично-віщим голосом)
Батьки, брати й синове! рідна Троє!
Боги з Олімпу зглянулись на сльози,
на гекатомби,