каже, – далі!
Ідуть вони далі. Побачив вовк – коняка пасеться.
– А піди, – каже, – собако, подивись, що то пасеться.
Собака прибігає й каже:
– Коняка.
– Ну, то буде наша, – каже вовк.
Пішли до тієї коняки. Вовк так гребе землю, кротовину їсть, щоб розсердитися. Тоді каже:
– А дивись, собако, чи в мене хвіст тріпочеться?
Подивись собака:
– Тріпочеться, – каже.
– А тепер дивись, – каже вовк, – чи посоловіли в мене очі?
– Посоловіли, – каже собака.
Тоді вовк як кинеться, як ухватить ту коняку за гриву, попав її, розірвав, і їдять її вдвох з собакою. Вовк молодий, то він наївся скоро, а собака старий – гризе-гризе й нічого не з’їсть. Поприбігали собаки й прогнали його.
Іде той собака і по дорозі найшов собі такого ж кота, як він – на степу ловить миші.
– Здоров, – каже, – коте! А куди ти, – каже, – йдеш?
– А так блукаю собі. Поки молодий був, то робив у хазяїна – миші ловив, а тепер уже старий став, миші не бачу, хазяїн мене не злюбив, не дає мені їсти і прогнав мене з двору, то я оце й блукаю.
Собака каже:
– Ну, ходім, брате коте, я тебе нагодую. (Це вже й собака так хоче робити, як вовк).
Ідуть вони вдвох, побачив собака вівці та й посилає кота:
– Біжи, – каже, – брате, подивись, що то пасеться?
Кіт побіг, подививсь і каже:
– Вівці.
– Хай їх цей та той забере! Понабираємо за зуби вовни і не наїмося. Ходім далі!
Ідуть. Собака побачив гуси.
– Піди, – каже, – подивись, братухо, що то пасеться?
Кіт побіг, подививсь, каже:
– Гуси.
– Хай їм лихо! Понабираємо за зуби пір’я й не понаїдаємось.
Пішли вони далі. Ідуть вони. Побачив собака коняку.
– Біжи, брате, – каже собака котові, – подивися, що то пасеться?
Пішов кіт, подивився й каже:
– Коняка.
– Ну, це, – каже собака, – буде наша, поснідаємо добре.
Почав собака їсти землю, яриться та й каже:
– А дивись, коте, чи в мене хвіст тріпочеться?
– Ні, – каже кіт.
Собака знов гребе землю, щоб розсердитися, та й знов каже:
– А що, чи тріпочеться? Кажи, що тріпочеться!
Подивився кіт та й каже:
– Трошки почав тріпотатися.
– Тріпнем бісову коняку! – каже собака.
І знов почав собака гребти землю і питає кота:
– А дивись, брате коте, чи посоловіли в мене очі?
– А кіт каже:
– Ні.
– Е, ти брешеш! Кажи: посоловіли! – каже собака.
– Ну, нехай посоловіли, – кіт говорить.
Собака як розсердиться та як скочить на ту коняку! А та коняка як дасть йому копитами по голові! Він упав і очі витріщив. А котик як прибіжить та й каже:
– Ой, братику, як у тебе очі посоловіли!
Вовк та вовчиця
Розмовляли одного разу вовк з вовчицею.
– Погано тобі, вовче, живеться, – каже вовчиця.
– Чому? – дивиться на неї вовк.
– Ти все по кущах ходиш, від людей ховаєшся.
– Гм, –