вибілювали на сонці або на морозі…Так тривало дуже довго, поки, нарешті, на допомогу господиням не прийшла пральна машина. Для нас вона є обов’язковим атрибутом хатнього начиння, без якого життя перетворюється на справжню муку. Не вірите? А ви спитайте маму або бабусю, чи ламалася в них коли-небудь ця електрична помічниця? Дорослі знають, як важко упоратися з пранням без неї!
Над тим, як полегшити прання домашнім господаркам, чоловіки замислювалися дуже давно (у жінок на це бракувало часу!). Наприклад, серед паперів великого мислителя та поета Гете дослідники знайшли… опис пристрою для прання білизни! Датований він другою половиною XVIII століття. Але вперше такий пристрій було офіційно зареєстровано тільки в 1856 році. Патент на цей винахід отримав громадянин Америки на прізвище Мур.
Перша конструкція звичного нам агрегату нині здається кумедною. Уявіть собі дерев’яний ящик, поставлений на колеса. Над ним – рухливу раму складної конструкції. У ящик треба було закласти білизну і… дерев’яні кульки («машина» заповнювалася ними аж до половини свого об’єму). Потім усе заливалося миючим розчином і починався власне процес прання. Рама пересувалася вгору-вниз завдяки важелям; кульки при цьому перекочувалися, били та терли тканину, наче численні невтомні руки. Щоправда, важелі пересували вручну, воду гріли за допомогою дров, а самі кульки щоразу після прання доводилося ретельно перемивати.
Годі казати, система була надто складною! Тому конструкція Мура у світі не прижилася. Більш оптимальний вихід знайшли селяни Західної Європи та американські фермери. Саме в них раніше, ніж у місті, з’явилися електродвигуни та парові машини. Вони були необхідними для функціонування сільськогосподарських механізмів. Кому вперше спало на думку, як полегшити життя власної дружини, – невідомо. Але невдовзі міцні бочки, всередині яких крутилися хрестовини, стояли майже в кожній хаті. «Первісні активатори» крутилися завдяки приводному ременю, протягнутому через зубчасті передачі.
Предок пральної машини
Поступово така корисна домашня річ набувала різних хитрих пристроїв, удосконалювалася, ставала все більш безпечною і зручною. Проте до масового, промислового випуску пральних машин було ще далеко.
У 1900 році відбулося офіційне «народження» цього агрегату. «Хрещеним батьком» пральної машини став працівник німецької фірми Miele&Cie Карл Міле. Його компанія до цього випускала молочні сепаратори і маслоробки. Маслоробки складалися з дерев’яної діжки та лопаті, що рухалися від ручного приводу. Міле залишалося тільки трохи доробити цю конструкцію, щоб її можна було використовувати для прання білизни.
Отже, масовий випуск пральних машин розпочався саме в 1900 році. Вони мали неабиякий успіх і на них був великий попит. До того ж німці недовго тримали першість у випуску нових машин. Минуло небагато часу, і пральні машини почали виготовляти інші європейські фірми. От тільки в Росії вийшло все з точністю до навпаки: перші пральні машини, що потрапили до країни, селяни використовували