метра не можна було почути голосу людини. Пилососи залишалися важкими, неповороткими. Потужність у них регулювалася тільки на два режими: при першому щітка намертво присмоктувалася до поверхні, і відірвати її можна було, лише вимкнувши апарат, а при другому щітка збирала лише велике сміття. Крім того, фільтрація залишала теж бажати кращого, бо відпрацьоване повітря з вихлопу виносило у приміщення дрібний пил.
Інженери створювали моделі ручних пилососів, потужних переносних, спеціальні пристрої для чистки килимів, миючі агрегати… Але з’єднати всі функції в одному апараті вони ніяк не могли.
Багатоцільові пилососи почали надходити в продаж тільки в 60-х роках минулого століття. Вони могли зробити сухе чи вологе прибирання, а спеціальні сепаратори давали змогу збирати воду, пісок і звичайнісінький пил. Наступні двадцять років пилососи «скидали зайву вагу», у них з’являлися нові насадки, вони нарешті, стали незамінними в домашньому господарстві речами. У середині 80-х років 97 зі 100 сімей мали власного «розумного прибиральника».
І знову знайшлися невдоволені: і корпус для них був важкий, і мішок невеликий, і шланг короткий, надто шумить пилосос. До того ж використання фільтрів призводило до зменшення потужності машин. А людей, хворих на алергію, щодалі ставало все більше… Отже, треба було видалити з повітря оселі дрібний пил, бактерії, канцерогенні частки. А з цим не могли впоратися навіть найкращі мікрофільтри. Традиційні пилососи навіть являють собою певну загрозу для організму: вони затримують великі частки бруду та пилу, а ось найменші (і найшкідливіші для людини!) видуваються при прибиранні в повітря. Такий мікропил осідає не тільки на поверхні меблів та на підлозі, але й на наших з вами легенях…
Спробу здихатися капосного мікропилу вперше зробив ще в 20-х роках минулого століття Джон Ньюкомб. Він винайшов спеціальний сепаратор, який дав можливість відокремити частки пилу від повітря на виробництві. Цією новинкою зацікавився Леслі Грін; підприємець уклав угоду з Ньюкомбом, і в 1927 році споживачі вже мали перший апарат для чистки приміщень, у конструкції якого був відсутній фільтр-мішок. У 1929 році Грін створив корпорацію «Король повітря». Він випускав очисники Rexair. Через сім років до неї приєднався і Рас Хілл, автор ідеї використання води для утримання часток бруду та пилу. Після цього наприкінці 30-х років «Король повітря» випустив унікальні пилососи, які дуже полегшили життя хворим на алергію та лихоманку. А в 1955 році очисники Rexair стали називатися Rainbow, і дизайн, і технічні характеристики нових моделей були набагато кращими. У 1986-му ця компанія стала лідером продажу на міжнародній арені і на сьогодні має торгові стосунки більш ніж з 70 країнами світу.
У 1957 році американська компанія Beam Industries запропонувала вирішити всі ці питання разом, випустивши вбудовані пилососи, що дістали назву централізованих систем пиловидалення. Потужний агрегат встановлювали в підсобному приміщенні, вихлоп виводили на вулицю,