пральна машина перетворилася на свого роду комп’ютер, здатний продумати всі тонкощі прання замість господині.
Останнім часом виробники замислилися над проблемою м’ятої білизни і винайшли спеціальний пристрій захисту тканини: продуману багатоступінчасту процедуру віджиму. Може, скоро взагалі відпаде необхідність у прасці? Хто знає…
Зазирніть до ванної кімнати чи на кухню (туди, де стоїть ваша власна пральна машина). Подивіться на це диво техніки і пригадайте «первісний» агрегат. Як же нам поталанило, що сьогодні достатньо лише натиснути кілька кнопок і довірити свою білизну «розумній» машині!
«Пирхаючий Біл»
Початок ХХ століття подарував нам ще одного хатнього помічника – пилосос. Уперше його демонстрували публіці у Лондоні, в мюзик-холі (до речі, принцип конструкції цього агрегату був розроблений ще в середині XIX століття). Автор винаходу виніс на сцену старий килим і почав… видувати новою машиною з нього пил! Хмара була досить велика, тож долетіла до перших рядів і примусила глядачів кашляти та чхати. Присутні дивувалися: нащо потрібен такий капосний агрегат? Але одному з них ідея здалася привабли вою. Чоловік пройшов за куліси, підійшов до «батька» пилососа і сказав: «Усе було б зовсім добре, якби ваша машина не видувала пил, а всмоктувала його в себе». Винахідник спочатку не зрозумів, що йому радять зробити. І тоді глядач, не позбавлений почуття гумору, став навколішки і… втягнув у себе пил з килима. Невдовзі людство познайомилося з першою моделлю сучасного пилососа. Її автором вважається саме той уважний та кмітливий гість мюзик-холу – Х’юберт Сесіл Бут.
Існує й інша версія. Деякі спеціалісти кажуть, що ідея апарату для збирання пилу прийшла в голову Буту тоді, коли він заходився кашлем, намагаючись вичистити автомобіль струменем стиснутого повітря. Але як би там не було, перша діюча модель нашого електричного хатнього приятеля була закінчена вже в 1901 році. Вона працювала на бензині і мала власне ім’я – «пирхаючий Біл»: вакуумний насос першого пилососа потужністю в п’ять кінських сил був досить шумним. До того ж розміри цієї машини були надто великими. Внести пилосос до оселі часом було неможливо (за браком вільного місця). Тому апарат возила у критому фургоні пара коней, а в приміщення затягали лише гнучкі шланги (їх можна було закинути і на другий поверх). Крім того, велика кількість господарів, які вирішили скористатися послугами пилососа, просто виносили свої килими на вулицю.
Винахід Бута, слід сказати, мав значний попит. Та невдовзі стало очевидним, що коні лякаються шумного агрегату, тому, наприклад, у Лондоні використання пилососів на вулицях було заборонено.
Тоді ще цей агрегат не мав компактного джерела енергії. Але це питання вирішилося швидко: наприкінці ХІХ століття російський інженер Михайло Доливо-Добровольський, який працював у німецькій компанії, винайшов трифазний мотор.
Та появи пилососа в