кидався з одного боку в другий, очі його були сповнені жахом, широкі ніздрі роздуті. У тьмяному світлі кінь здавався примарою. Візник натягнув віжки. Кінь став дибки. Піна летіла у нього з рота. Гребер і Елізабет звернули вбік, у руїни, щоб пропустити підводу. Дівчині довелось вискочити на уламок стіни, а то кінь збив би її з ніг; нараз Греберові здалося, що вона хоче стрибнути на розгарячілого коня й помчати геть. Але дівчина залишилася непорушно стояти на тлі високого й тривожного неба.
– У тебе був такий вигляд, немовби ти зібралася скочити на коня і помчати геть, – сказав Гребер.
– Якби ж то можна було! Але куди? Війна скрізь.
– Так. Скрізь. Навіть у країнах вічного миру – в південній частині Тихого океану і в Індії. Від неї нікуди не втечеш.
Вони підійшли до казарми.
– Почекай мене тут, Елізабет. Я зайду по горілку. Це не довго.
Гребер минув двір казарми і грімкими сходами піднявся до сорок восьмої кімнати. Вона аж дрижала від могутнього хропіння половини її пожильців. Над столом жевріла затемнена електрична лампочка. Картярі все ще грали. Ройтер сидів біля них і читав.
– Де Бетхер? – спитав Гребер.
Ройтер закрив книжку.
– Він просив передати тобі, що нічого не знайшов. Увігнався велосипедом у стіну й поламав його. Давня історія – біда сама не ходить. Завтра він вирушає пішки. Тому сьогодні сидить у пивниці та втішається. А що з тобою? Ти сам на себе не схожий.
– Нічого. Я зараз знов піду. Тільки дещо візьму.
Гребер почав порпатись у ранці. Він привіз із Росії пляшку джину й пляшку горілки. До того ж там ще мав бути арманьяк від Біндинга.
– Бери джин або арманьяк, – сказав Ройтер. – Горілки вже немає.
– Тобто?
– Ми її випили. Ти мав би пожертвувати нею добровільно. Хто прибув з Росії, той не повинен поводитися, мов капіталіст. Треба почастувати товаришів! Горілка була непогана!
Гребер дістав обидві пляшки, які ще залишились. Арманьяк він заховав до кишені, а джин віддав Ройтерові.
– Твоя правда. На, бери, замість ліків від твоєї подагри. Але й сам не будь капіталістом – поділися з іншими!
– Мерсі! – Ройтер пошкандибав до своєї шафки і взяв штопор. – Не помилюся, коли скажу, що ти обрав одну з найпримітивніших форм спокуси, – сказав він. – Алкоголь! У таких випадках часто забувають, що існує корок. Якщо ж відбити шийку, то, хвилюючись, можна порізати собі писок. Тримай, будь завбачливим кавалером.
– Іди ти к бісу. Пляшка відкоркована.
Ройтер відкупорив джин.
– Де ти роздобув у Росії голландську горілку?
– Я її купив. Ще є запитання?
Ройтер вишкірився.
– Немає. Іди собі зі своїм арманьяком, ти, примітивний Казанова, і не соромся. Обставини тебе виправдають. Часу обмаль. Відпустка коротка, а війна довга.
Фельдман підвівся в ліжку:
– Може, тобі потрібен презерватив, Гребере? У мене в гаманці є кілька. Вони мені не потрібні. Хто спить, той сифілісу не підхопить.
– Від цього ніхто не гарантований, – заперечив Ройтер. – Тут теж