були позначки: «Перший голос», «Другий голос» і так далі, але Бен повернувся і написав імена там, де він уже зміг встановити відповідність. Вгорі він написав: «Всі голоси, визначені чи ні, – чоловічі».
Більшість записів були нецікаві. Там просто говорилось про те, як Сміта годували, мили, масажували і те, що двічі на день його обов’язково підіймали та тренували під наглядом голосу, визначеного як «лікар Нельсон», та іншого голосу, позначеного «другий лікар». Джилл вирішила, що це, напевне, лікар Тадей.
Але один довгий абзац не мав нічого спільного з фізичним доглядом пацієнта. Джилл перечитала його двічі:
Лікар Нельсон: Як почуваєшся, хлопче? Ти достатньо зміцнів, щоб трохи поговорити?
Сміт: Так.
Лікар Нельсон: Чоловік хоче поговорити з тобою.
Сміт (пауза): Хто? (Кекстон написав: «Всім відповідям Сміта передують довгі паузи, деякі довші за інші»).
Нельсон: Цей чоловік наш великий (нетранскрибоване гортанне слово – марсіанська?). Він наш найстарший Старійшина. Поговориш з ним?
Сміт (дуже довга пауза): Я величезний щасливий. Старійшина буде говорити, і я буду слухати і рости.
Нельсон: Ні, ні! Він хоче поставити тобі кілька запитань.
Сміт: Я не можу вчити Старійшину.
Нельсон: Старійшина бажає цього. Дозволиш йому поставити тобі кілька запитань?
Сміт: Так.
(Фоновий шум, коротка затримка.)
Нельсон: Сюди, сер… Поруч лікар Махмуд, готовий перекладати для вас.
Джилл прочитала «Новий голос». Кекстон закреслив це і дописав: «Генеральний Секретар Дуґлас!!!»
Генеральний Секретар: Це не знадобиться. Ви казали, що Сміт розуміє англійську.
Нельсон: Ну, і так і ні, ваша ясновельможносте. Він знає певну кількість слів, але, за словами Махмуда, у нього немає культурного контексту, щоб вловити значення слів. Це може трохи збивати з пантелику.
Генеральний Секретар: О, ми знайдемо спільну мову, я впевнений. Коли я був юнаком, то подорожував автостопом Бразилією, не знаючи ані слова португальською. Зараз просто познайомте нас, а потім залиште наодинці.
Нельсон: Сер? Думаю, що мені краще залишитися з моїм пацієнтом.
Генеральний секретар: Справді, лікарю? Боюся, я мушу наполягти. Вибачте.
Нельсон: І я боюсь, що мушу наполягти. Вибачте, сер. Медична етика…
Генеральний секретар (перебиває): Як юрист, я дещо тямлю в медичній юриспруденції, тож не треба оцього незрозумілого «медична етика», справді. Пацієнт обрав вас?
Нельсон: Не зовсім, але…
Генеральний Секретар: Так я і думав. У нього була можливість обрати іншого лікаря? Сумніваюся. Зараз ним опікується держава. Я виступаю як його найближчий родич, de facto[11] ви зрозумієте, що і de jure[12]еж. Я б хотів поговорити з ним наодинці.
Нельсон (довга пауза, потім дуже жорстко): Якщо ви так продовжуватимете й далі, ваша ясновельможносте, то я відмовлюся від цієї справи.
Генеральний