Оце й усе?
– Найбільший дар для адвокатів із розлучень та шпигунів з часів Міккі Фінна. Мікромініатюризований провідний записувач. Провід пружинний, тож його неможливо розпізнати детективу. Всередині транзистори, резистори, конденсатор та все інше, запаковані у пластик: ти можеш викинути його з таксі, і з ним нічого не станеться. Сила приблизно дорівнює радіоактивності сонячного годинника, але добре захищена. Проводу вистачає на двадцять чотири години. Потім потрібно вийняти котушку і вставити іншу, пружина – це вже намотана частина котушки.
– Вона вибухне? – нервово запитала Джилл.
– Можеш запікати її в тістечках.
– Але, Бене, через тебе я тепер боюся повертатися до тієї кімнати.
– І не потрібно. Ти можеш потрапити до сусідньої, чи не так?
– Гадаю, що зможу.
– Ця штучка має віслючі вуха. Прикріпи її увігнутою стороною до стіни – хірургічна стрічка для цього підійде якнайкраще, – і вона вловить кожне слово, сказане у сусідній кімнаті. Там є туалет чи щось таке?
Джилл замислилася.
– Я ризикую, що мене помітять, якщо я ходитиму в сусідню кімнату надто часто; адже там територія команди. Або вони можуть користуватись нею. Послухай, Бене, його кімната має третю стіну, спільну з кімнатою, розташованою в іншому коридорі. Це спрацює?
– Ідеально. Коли ти це зробиш?
– Хм… Дай його мені. Я все обміркую і перевірю ґрунт під ногами.
Кекстон зупинився, щоб відполірувати пристрій носовичком.
– Надягни рукавички.
– Навіщо?
– Використовувати його трохи незаконно, але корисно – для короткого відпочинку за барною стійкою. Завжди користуйся рукавичками, коли вставлятимеш запасні котушки, і дивись не попадися з ним.
– Ти думаєш лише про найкраще!
– Хочеш відмовитися?
Джилл повільно видихнула.
– Ні, я завжди тяжіла до злочинного життя. Ти навчиш мене гангстерського жаргону? Буду тобі дуже вдячна.
– Хороша дівчинка! – Над дверима блимнуло світло, він подивився вгору. – Це, напевне, твоє таксі. Я викликав його, коли ходив за цим.
– Знайдеш мої туфлі? Ні, не підіймайся на дах. Що менше мене бачитимуть з тобою, то краще.
– Як забажаєш.
Коли він випростався після того, як надягнув їй туфлі, Джилл взяла його голову обома руками і поцілувала.
– Дорогий Бене! З цього не вийде нічого хорошого, і я раніше не розуміла, що у тебе є злочинні нахили, але ти гарно готуєш – звісно, якщо програмую я… І я вийду за тебе, якщо ти знову заженеш себе у пастку, варту цієї пропозиції.
– Пропозиція залишається відкритою.
– А гангстери одружуються зі своїми коханками? Чи краще – «бабами»? Що ж, побачимо.
Вона швидко вийшла.
Джилл Бордмен легко встановила жучка – пацієнтка в сусідній кімнаті була прикута до ліжка, тож Джилл часто заходила, щоб попліткувати. Вона прикріпила жучка до стіни над поличкою у ванній, поки базікала про те, що прибиральниці ніколи не витирають