Я можу підсмажити стейк на грилі, якщо ти про це.
– Я підсмажу його сама. Дай мені телефон. – Вона зробила замовлення, переконавшись, що Бен любить цикорій.
Таксі висадило їх на даху, і вони спустилися до квартири. Бенова квартира була не стильна й старомодна; єдина розкіш полягала в живому газоні у вітальні. Джилл зупинилася у коридорі, де зняла туфлі, а потім босоніж пройшлася вітальнею, ворушачи пальцями в прохолодній зеленій траві. Вона зітхнула.
– Боже, як це добре. Так ноги болять – відколи я почала навчання.
– Сядь.
– Ні, я хочу, щоб мої ноги пам’ятали це завтра, коли я буду на роботі.
– Як хочеш. – Він зайшов до буфетної, де змішав напої.
Трохи згодом вона подріботіла за ним, виглядаючи вже зовсім по-домашньому. Стейк чекав у багажному ліфті разом із запеченою картоплею, яку потрібно було лише розігріти. Вона нарізала салат, поставила його у холодильник, потім встановила на плиті режим стейку на грилі, щоб одночасно підігріти і картоплю, проте раптом зупинилась.
– Бене, у цієї плити є дистанційне керування?
– Звичайно.
– Ну тоді я не можу його знайти.
Він вивчив налаштування контрольної панелі, потім клацнув вимкнену опцію.
– Джилл, а що б ти робила, якби довелося готувати на відкритому вогні?
– Я б гарно вилаялась. Я була дівчинкою-скаутом, до того ж не найгіршою. А що б ти робив, розумнику?
Бен не відповів, підняв тацю й пішов у вітальню. Джилл пройшла, притримуючи сукню, щоб не зачепити траву. Вони серйозно налаштувалися на мартіні. Навпроти Бена стояв замаскований під акваріум стереовізійний блок. Бен увімкнув його, і гуппі з тетрасами зблідли, звільняючи місце коментатору – добре знаному Августу Ґрівзу.
– …майже достеменно відомо, – говорило стереозображення, – що Людину з Марса постійно тримають під впливом снодійного, щоб вберегти від викриття цих фактів. Це може надзвичайно сильно збити з пантелику правління, якщо…
Кекстон вимкнув блок.
– Друзяко, – сказав він весело, – ти не знаєш і половини того, що відомо мені. – Він спохмурнів. – Хоча ти можеш мати рацію в тому, що уряд тримає його під снодійним.
– Ні, це не так, – раптом сказала Джилл.
– Що? Що не так, солоденька?
– Людину з Марса не накачують снодійним, – сказавши зопалу більше, ніж хотіла, вона поспіхом додала: – За ним постійно наглядають санітар та лікар, але не було жодних розпоряджень щодо заспокійливих.
– Ти впевнена? Ти ж не одна з його медсестер, правда ж?
– Ні. Там тільки санітари. Гм… більш важливий той факт, що жінкам заборонено до нього заходити і за виконанням цього наказу стежать кілька морських піхотинців.
Кекстон кивнув.
– Я чув про це. Річ у тому, що ти не знаєш, чи дають вони йому ліки, чи ні. Чи не так?
Джилл розглядала свій порожній келих. Її дратувало те, що Бен їй не повірив; але вона розуміла, що повинна перевести тему на себе, щоб повернутися до вже сказаного.
– Бене? Ти ж не здаси мене?
– Здати тебе? Як?
– Будь-яким