„червоних“ товаришів, що старався затягнути нас у ліву таємну ячейку. Після двох чи трьох сходин і дискусій ми побачили, що нам не по дорозі з ними».
Бандера дуже добре грав у баскетбол (був «ліворукий плеймейкер»), відзначався при низькому зрості (159 см) феноменальною стрибучістю. Також він успішно грав у шахи, влаштовуючи симулянтку – гру одночасно на кількох шахівницях. Його улюбленим спортом була гімнастика: він міг на одній руці три рази вижиматися на турніку. Про цей період життя Степана Бандери Володимир Ерденберґер писав: «Вже в тому часі юнацького віку Степан відзначався іншою вдачею від своїх друзів, зокрема своїм завзяттям і дужанням. Він любив боротися з другими і часто виходив побідником, навіть у змаганнях зі старшими. Сил і завзяття було в нього багато, беручи до уваги його невеликий ріст, дрібну будову тіла і хлоп’ячий вік».
Склавши 1927 р. іспит зрілості, Бандера повернувся до батька в Старий Угринів, де займався домашнім господарством. Дослідник Андрій Сова знайшов документ, датований 1 березня 1928 р., яким Степан Бандера звертався до Верховної Пластової Команди з проханням про звільнення від участі в інструкторському таборі: «Низше підписаний, розвідчик ІІ. К[уреня] Ст[арших] Пл[астунів] імені Івана Богуна в Стриї просить Хвальну ВП Команду о звільнення його від вимоги до ІІІ. Пл[ластового] Іспиту відбуття інструкторського табору. Вимоги цеї не міг виповнити тому, що цілі вакації був занятий працею в Читальні і Кооперативі в рідному селі, Угринові Старім коло Калуша. Село це, цілком темне, спало до 1925 р. В Читальні не було жодної діяльности, Кооперативи не було взагалі. Щойно на вакаціях 1925. Підписаний дав 1 аматорську виставу, в 1926. Заложив Театрально-Співацький Гурток, а в 1927 р. Кооперативу. Тепер закладає Т-во „Луг“. В селі немає нікого, щоб занявся цею працею, тому підписаний мусів бодай вакації посвячувати цій справі. В тій самій ціли не запікувався в році 1927/28 на університет, та лишився на рік в селі. З тої причини не може взяти участи в сьогорічному таборі. В таборі міг би бути найвизше 2 тижні, бо колиб лишив розпочату працю на довший час, то опісля годі булоб зібрати все до купи. Тим більше що ново-заложене Т-во „Луг“ вимагає безупинного проводу та піддержування початкової охоти до праці членів. Бо ж колиб з самого початку розвою Т-ва був застій в праці, а що за тим слідує, й знеохочення то в цьому селі на довгий час замкнена б була дорога для всяких спроб освітньої та організаційної праці. Думаю, що причини зовсім оправдані, та що Хвальна ВП Команда узгляднить це прохання».
Із членами товариства «Луг» він проводив заняття з фізкультури й протипожежної безпеки, а також був одним із засновників місцевої кооперативи. За спогадами Осипа Базюка, польська поліція хотіла навіть арештувати Степана та отця Андрія, вважаючи, що під прикриттям «Лугу» проводився військовий вишкіл: «Коли польська поліція прийшла арештувати його, селяни збіглися, били в дзвони, обступили дім і кричали: „Ми вам Стефана не дамо!“»
Односельці з вдячністю згадували культурно-освітню