Іван Драч

Оріон Золотий. Театр (збірник)


Скачать книгу

пташка нічна невідома?

      Ні, це добра фантастична істота —

      Маленький хлопчик з вінком

      Із колосся пшеничного.

      Він на сопілочці все виграє

      Дітям на радість, журі – на досаду.

      А зветься він – Сонцеколос.

      Сонцеколос – дитя Сонця палкого

      І родючої Землі-матері.

      Там, де шумить пшениця,

      Там зводиться Сонцеколос.

      Збирають врожай – він в солому

      Ховається, ледь кучері видно.

      Пісня радісна і смутна в нього.

      Пора іти в Землю, до матері,

      Знову чекати в землі до весни,

      Коли батько Сонце руку подасть —

      І знову він вискочить, і заспіває,

      І пшениця зазеленіє од співу,

      І чим краще він гратиме,

      Тим врожай буде золотіший…

Дружина

      А цей впізнаєш голосок?

Вчитель

      Та це ж Юрко Сьохін. Чи вгадав?

Дружина

      Він.

Магнітофон

      «Як іволга пролетіла крізь райдугу».

      Іволга була колись-то

      Сіренькою собі пташкою,

      А тепер яке в неї гарне

      Пір’я різнобарвне —

      Жовте і синє, зелене й оранжеве.

      Де ж вона всього надбала,

      Пташка сіренька? А ось як було.

      Одного похмурого дня

      Почула сіра пташка іволга,

      Як грім гримить десь за лісами.

      Бачить сіра пташка іволга,

      Як чорна хмара суне-суниться.

      Злякалась сіра пташка іволга,

      Сховалася поміж гілок,

      Чекає – не дочекається,

      Поки дощ відшумить.

      Раптом бачить сіра пташка іволга,

      Як від хмари до річки напнулась

      Дивна різнокольорова смуга —

      Райдуга-дуга, веселочка.

      Дивиться – не надивується

      Сіра пташка іволга на райдугу,

      Їй захотілось до смерті

      Бути такою ж прекрасною.

      Стрепенулась сіра пташка іволга,

      Сірі крильцята розправила,

      Прямо в райдугу полетіла.

      Як серце маленьке тривожно б’ється

      У маленької сірої пташки!

      Бажання стати красивою

      Сильніше від страху.

      Крізь райдугу іволга пролетіла —

      Стала дивно красивою.

      З тих пір, коли глянеш на іволгу,

      Згадаєш райдугу – золоту дугу!

      Вчитель вимикає магнітофон, потім говорить:

Вчитель

      Був і я маленькою сірою пташкою,

      Аж поки дітей не пізнав, як райдугу,

      Коли є щось в мені і доброго – все від дітей!

      Від найяскравішої райдуги людства.

      Ти знаєш, скоро буде тридцять п’ять літ,

      Як я вчителюю… Поранення,

      Осколки біля серця;

      Всі суперечки, всі бої мої —

      Яка нікчемна і мала біда моя

      Поряд з великим щастям – бути з дітьми!

      Мар’яна i Вальтер з любов’ю

Вчитель

      Ну що, знайшли, за чим приїхали?

Вальтер

      Знайшов щось більше.

      Шукав я правду – істину знайшов.

Вчитель(жартівливо)

      Ця