Я роблю крок до неї.
– Не Вам вирішувати будемо ми чи ні разом. Зрозуміло Вам? Вона робить теж крок на зустріч мені. -Хм, це ми ще побачимо. Ця сучка розвертається, одягає чорні окуляри і йде геть у натовп. Я стою. Сльози на очах. Як я могла залізти у таку кашу?
Глава 4- Як легко вимовити слово прощавай і як же боляче його почути
Нерозуміючи як, я дістала швидко телефон, строчу смс. Я
-Вибач, ми незможемо бути разом. Нетелефонуй і непиши мені більше.
Через 2 хвилини.
Алекс
– Мія. НІ. Ні я сказав! Що трапилось???Де ти??
Я
– Ти брехун, скажи чесно, після того, як ти був у мене до 4 ранку, що тобі сказали дома, твої батьки????
Алекс
-Мія, я все поясню… де ти?
Я
-Все зрозуміло. Алекс це кінець.
Алекс
-Бля, не біси, скажи де ти?????
Я в шоці, як він може? Я, його, не біси??? Пішов він заноза в моїй задниці, що він собі дозволяє, хто він такий? Він теж вважає, що може ніувіщо мене не ставити.
Я
-Не біси…???? Пішов ти козел.
Алекс
-Сонце, мила, я не те хотів сказати саме це… вибач… скажи де ти?????
Я
– .
Алекс
-Мія. Ні. Це не точка
Я вимикаю телефон та кладу його до сумки. Плачу. Мої подруги мене обіймають.
– Я ж казала, що він і його сімейка мудаки!! – ричить Кетрін
-Не кажи так, він її кохає, це все мати його! – огризається Лілі.
– Я хочу додому! – беру себе в руки, витираю мокрі щічки. І двигаюсь, незважаючи ні накого, надвір. Не знаю, але дома, як мені казалось я була за 15 хв. Я заходжу з грохотом, тато сидить уже підмухою, п'є з якоюсь жінкою. Я бачила її пару разів.
– Що ти робиш? Ти обіцяв не пити!!! – на піднятій ноті звертаюсь я до людини, що зовсім непохожа на мого тата.
– Іди в кімнату, розкричалась!!! – бовкнула стерво та щей махнула рукою ніби я пусте місце.
– Що ти сказала? Ти взагалі рот прикрий, я з татом розмовляю а не з тобою. – я їй щас розіб'ю пику об стіл, ще один звук з її посохших, пропалених дишевим спиртним губ. Вона стукає тата по руці.
– Мія, не говори так зі своєю мачухою, з сьогоднішнього дня, це моя цивільна дружина, вона буде жити з нами.
Я роблю крок до них. Кидаю сумку наземлю.
– Через мій труп, мені вистачає одного алкаша.– спокійно, спокійно Мія. Кров бурлить, серце колотиться, повертаю голову до цієї сучки, а вона посміхається, закинула ногу на ногу. Ніби цю війну вона виграла.
– Доречі… -продовжує тато- У мене у штанах, у карманах були кошти, вони пропали. Ти їх небрала???
– Нахера вони мені, як би я брала, я б сказала, ти ж знаєш!!! – сльози знову навертаються. Я тримаюсь.-Знаєш папочка, ти запитай у сук яких ти водиш додому, чи глянь у чек на ціну з магазину, в якому ти купуєш горілку. Я хватаю сумку і виходжу.
У грудях все стисло. Набираю повні груди свіжого повітря.