останього смс від Мії, я просто підірвався. Я був в ярості. Тато був дома, тому Мію зустріла мати. Де? Де вони могли зустрітись? Що мама їй наговорила. Чому вона постійно сує свого носа у моє життя. Я хватаю на столі ланцюг з ключами від машини.
– Тату!!!! Тату!!!!! – кричу я.В цю ж секунду телефоную матері, вона небере слухавку. Спускаюсь на перший повер. Скільки кімнат в цьому музеї?????
– Тату!!!!!!
Ніхто не відповідає. Я швидко вибігаю на подвір'я. Запригую до машини. Знову набираю маму. Ставлю на гучний звук. Ідуть гудки… -Візьми слухавку!!!!!!Візьми… -я їду не знаю поки що куди, бью пальцями по керму.
– Алло, синок!
– Ти де? -грубо запитую я
-Синочок щось сталось???? -ніби вона блять нерозуміє, що саме сталось.
– Ти де? – уже з криком запитую я.
– Я у подруги, ти її знаєш Жасмін!
– Я щас буду… – виключаю телефон не дочикавшись відповіді. Телефоную Мії: 1,2,5,17 -тий раз, телефон вимкнутий. Пишу смс. Кидаю телефон на сидіння поруч. Ось і дім тієї мадами. Нелюблю її. Вона худа, висока, огняно рижа. Сіськи накачані, губи накачані. Щей майстер, по бріхням та обсираню людей, номер один у всій цій херні. Виходжу з машини, гнів аж душить мене, тому я покашлюю. А якщо Мія не захоче бути зі мною, що тоді? Відкриваю двері без стуку. Дім здоровенний, все з мрамору, вишукана мебель, скрізь живі квіти, дорогі картини.
– Як ти могла? -кричу я вказуючи пальцем на матір. – Де ти зустріла Мію, що ти їй сказала?????
Вона сидить як желізна леді, п'є вино біле вино з великого бакалу. Боже, від неї так і віє високомірям, грубістю, холодом.
– Хм, синочок! Я ж казала, що вона тобі не пара. Вона ж біднячка. Я її одразу упізнала. Точніше, її видало її дишеве лахміття. А коли я почула, що вона хоче набрати безкоштовних пробників, у дорогому магазині парфумів, це просто мене розвеселило і я вирішила продовжити розвагу, і саме тому підійшла.
– Не кажи так!!!Ти не маєш права судити людей по їх одягу чи статусу! – кричу я.
– Я думала ти пограєшся, переспиш з нею декілька разів і все. Але вона хватка дівчина. Не знаю чи це ти тюфтій? – вона відпиває ще глоток вина. Її лице, таке спокійне, немов кам'яне.
– Не смій… говорити так про неї!!!!!! – попереджую я. – Я люблю її, і твоя думка мене не цікавить. Я сам творю свою долю.
– Ахаха, кохаєш… милий кохання-це фантом. Кохання немає. – по заді мене виходить Жасмін, я не одразу зрозумів, що її не було у кімнаті. Вона проводить пальцем по моєму обличі. Я різко відштовхую її руку. Вона посміхається і проходить до кімнати, у руці теж бакал, але з червоним вином. Волосся розпущене, губи та плаття на ній теж червоного кольору. Аж воротить від неї. Я роблю декілька кроків назад…
– Мені соромно, що моя мати, яка була для мене прикладом, стала першокласним стервом, яке визиває у мені лише ненависть. Тебе змінили гроші. Ти стала інша.
Вона відриває свої уста від бакала і не дивлячись на мене промовляє :
– Ти правий синок, хтось змінюється і стає багатою першокласною стервою,