чорта він мовчить.-Пішов ти, брехун! -кажучи, захлопую вхідні двері, за секунду вони відкриваються з усього маху. Я підпригую. Він мов супер герой, залітає у кімнату, хватає мене за обличчя і цілує. Цілує так, немов мої губи для нього кисень. Так солодко, так сильно. Що зі мною, я відчуваю що поміж моїх ніг мокріє. Боже, я хочу його. Зі мною це вперше. Мія… ні… зупинись, він нас не кохає. Дає сигнал мені мій мозок тому, що серце уже полинуло у роздуми про прощення. Я різко його відштовхую.
– Мія, я не знаю, що тобі наговорила моя мати! Всі її слова-херня собача! – починає він, не давши мені навіть рот відкрити.
– Ти не знаєш… -оченята набираються сліз-.. вона мене образила!
Він підходить, хватає за руки, цілує.
– Пробач, пробач. Моя мати зациклена на багатстві, статусах. Я повинен був тобі сказати, що вона проти. Проти нас. Але зрозумій, як я міг, як коханій людині, можна сказати такі слова?????? Я плачу, я розумію він правий, але…
– …ми не зможемо бути разом! Вона постійнно буде проти, я так не можу, я просто так не хочу.
– Ні, ти що, не чуєш мене, ми будемо разом, мені все одно, що вона каже. Головне що думаю я і ти. І нехай весь світ буде проти. Це неважливо. ТИ МОЯ. Я КОХАЮ ТЕБЕ!!!!
– …і я тебе.-шепчу я.
– я не скажу тобі, що поруч зі мною все буде добре, хочу щоб ти знала-буде по різному, але я буду поруч.
– дякую тобі.-я схиляюсь до нього, хочу відчувати його.
– Кх, кх. Я вибачаюсь.– звучить голос, я повертаюсь стоїть Лілі з мамою. Посмішка Лілі, як сонце в цей і так похмурий ранок.-Алекс? я Меган, мати Лілі! – пояснює ця чудесна жінка.
– Приємно познайомитись!! Вибачте я Вас не хотів турбувати, я вже іду…
– Ні-ні, все добре. Поснідаєш з нами? Я здивована, не очікувала. Її доброті не має меж.
– Я не хочу заважати.
– Все добре, не хвилюйся. Лілі, принеси спортивні штани тата, майку і покажи Алексу де ванна кімната. Ти весь змок, переодягнешся. А ми з Мією накриємо стіл.
Ранок був просто чудесний. Лілі призналась, що це вона Алексу написала в соціальній мережі, що я у неї. Макс розповідав різні смішні історії, а Кетрін сумнівно пасла кожний рух Алекса.
– Послухай, сьогодні субота. У нас є дім біля озера, там красиво. Він в лісі. Я взяв ключі… хочеш поїдемо? Побудемо лише удвох?!?! – Алекс промовляє це обережно, напевно щоб не налякати мене. Я вимикаю кран, посуд після сніданку чистий. Мотаю головую, ми на кухні одні, Алекс стоїть з-заді, він мене мов захищає. Ніжно тримає мене за талію. О Боже, коли він так близько я не можу контролювати свої емоції. Моє тіло потіє, там знову, помокріло.
– я…я не знаю!
– Не хвилюйся, приставати я не буду.:-) :-) :-) -його смішок мене визиває на поєдинок.
– Хм, думаєш???? Добре поїдемо. Зараз попрощаємось і їдемо
– Тобі нічого з собою непотрібно взяти, можливо заїдемо до тебе додому? Трусики наприклад на зміну.– він мов