Ранок був просто чудесний. Я швидко прийняла душ, почистила зуби. Відчуваю запах смажаної яєшні і звісно, свіжо звареного кофе. Одягла класичне, темно синє платя. Вано ніби із стрейчу, тому, лягає по моїй фігурці. КЛАС. Каблуки+ сумка+ кінський хвіст. Я готова. Виходжу за двері кімнати… -Ой!!!! -кажу я сама до себе. Повертаюсь у кімнату, на столі духи. Декілька натискань і я пахну як імператриця. Духи – D&G 3 L’IMPERATRICE. Це звісно не оригінал, але вони класнючі.
– Доброго ранку! -дивлюсь я на тата. Він сидить за столом, їсть. Моя тарілка напроти.
– І тобі привіт! Як спалось?
– Добре, дякую. А тобі? – ну не могла я, щоб не з'язвити.
– Дякую, що накрила, воно мене зігрівало цієї ночі. Ти ж знаєш, що я тебе люблю?? – не підіймаючи голови каже тато. Йому соромно, це добре.
– Па, ти ж розумієш, що твої запої затяглись. Досить.
– Це більше не повториться!!!.– блін, ми ніби обмінялись ролями, я доросла-яка вичитує свою дитину. А він маленький хлопчик що провинився і тепер ховає оченята, щоб його не наказали.
– Мама учора телефонувала! – тихо-тихо каже тато.
– Що їй потрібно? -якого хрена їй потрібно.
– Хоче зустрітись!
– А ти, що ти їй сказав????? – я в шоці.
– Дав твій номер! -я відчуваю скільки болю у його словах. Він кохав її більше за життя. Хотів сім'ю, її, діток. А вона – незрозуміло, що вона хотіла. Все сука зруйнувала. Татові життя, мені. – Ти зустрінешся з нею???Мені важко це признати, але їй дійсно є що тобі розповісти!!! -продовжує він.
– Ні. Нам не має про що говорити.
Я швидко доїдаю, заливаю в себе кофе. Швидко виходжу до дверей. Повертаюсь…
– Па, доречі… і я тебе люблю!!! – і образно показую маленьку відстань на вказному пальчику. Ніби моя любов маленька-маленька. І посмішка за секунду з'явилась на його лиці. Я знаю його, як свої п'ять пальців. Лице, воно так змінилось. Набрякло, має синій відтінок. Постаріло. Сумно.
Виходжу на двір, Алекса немає. Ну, почикаю п'ять хвилин. Я оглядуюсь по сторонам, його машини немає.5,6,8,13 хвилин а я все чекаю. Робити нічого. Беру свого харлея і їду до школи. В голові знову бардак. Можливо щось трапилось? Підїхавши до школи достаю телефон, напишу смс йому. На екрані смс…
Алекс
-Персик..:-),я заберу тебе після школи, сьогодня мене не буде. Потрібно поговорити. І сходимо у кіно.
Я
-хм… персик?… Я подумаю.
Алекс
-Що значить ти подумаєш?????
Я
-Чому тебе небуде?
Алекс
-Сімейні справи
Я
-Ясно
Алекс
-Я потім поясню. О 15:30 чекай мене біля входа в школу. Я
-В чергу ставай
Алекс
-Незрозумів
Я
-Подруги тягнуть по магазинам
Алекс
-Ну тоді о 19:00,у тебе дома, і Мія …це необговорюється. Я
-Ок:-) :-) :-)
День