не забула, який вигляд мало тіло вбитого хлопчини. Шкіра і кістки. Та, певне, він був не з боязливих. А може, просто завжди під дурманом? Принаймні навряд чи дозволив уколоти собі невідому дозу, не з власної волі. Отож, убивця задурив йому голову…
– Гаразд. А що останнім часом?
– Найсвіжіша інформація стосується січня цього року.
– У Бордо?
– У Парижі. Ще один концерт. 24 січня 2010 року в залі «Елізе-Монмартр». Дюрюї там знову встряв у бійку. У нього знайшли два грами героїну. Його забрали до комісаріату Гут-д’Ор. Спершу до витверезника, а потім до камери попереднього ув’язнення. За вісімнадцять годин за рішенням суду відпустили.
– Справи не завели?
– Два грами – це для особистого споживання.
– Що потім?
– Потім нічого. Аж до ремонтної ями. Можна припустити, що він повернувся в Бордо наприкінці січня.
Не варто детально простежувати життя цього бурлаки. Увагу слід звернути на останні його дні. Тоді він і зустрівся з убивцею, і той не належав до волоцюг.
– Від решти новини є?
– Джафар цілу ніч згаяв із волоцюгами.
У неї потепліло на серці. Усупереч її наказу ні Ле Коз, ні Джафар не розбіглися спати додому. Один за всіх, і всі за неї…
– Щось дізнався?
– Та небагато. Дюрюї майже ні з ким не водився.
– А що в нічліжках? У безплатних їдальнях?
– Він зараз ходить по них.
– Що в Конанта? Усі плівки переглянув?
– Ще дивиться. Але в нього поки що нуль. Дюрюї на жодній нема.
– А Зак?
– Про нього нічого не знаю. Наче зранку мав трусонути дилерів. Як я второпав, ти його лишила замість себе.
Ле Коз говорив сухо, та Анаїс не мала часу порпатися в його кривдах. Їй спала на думку нова ідея.
– Зателефонуй Джафарові. Нехай шукає собаку.
– А що з тим собакою? Ми обдзвонили всі притулки. Ніяких слідів того пса. Тим паче що ми навіть породи його не знаємо. Найпевніше, убивця порішив його і десь закопав.
– Треба побалакати з різниками. Обійти ринки. Особливу увагу звернути на гуртових продавців. Сам подумай, адже Дюрюї повинен був якось годувати того пса.
Ле Коз мовчав, здається, він був розгублений.
– Не втямлю, що ти хочеш дізнатися…
– Нам потрібен свідок. Хтось міг бачити Дюрюї в товаристві іншого чоловіка. Того, що врешті і зробив йому смертельного укола.
– Різники навряд чи розкажуть нам про нього.
– І щодо вбрання. Де купував собі одяг Дюрюї? Або на складах, де за копійки віддають неліквіди, або в «Еммаусі». Перевірте їх усіх. З’ясуйте, коли він там з’являвся востаннє.
– Мені здається, він переважно сидів у своєму лігві.
– Авжеж. Тож потрібно знайти місце, де він зазвичай жебракував. Не забувай, що раніше цю саму роботу виконав убивця. Він його помітив. Простежив за ним. Вивчив усі його звички. Нам доведеться зробити те саме. Може, нам пощастить зловити його тінь. Нові фото Дюрюї вже готові?
– Так, після затримання його фотографували.
– Показуйте