що він викладав у квартальних звітах, які надсилав своїм інвесторам упродовж останніх двох років. Іще в липні 2003-го він написав для них довжелезне есе про причини та наслідки вірогідного краху ринку нерухомості. «Алан Ґранспан запевняє нас, що ціни на житло не здатні утворювати бульбашки чи взагалі сильно коливатися, принаймні в загальнонаціональних масштабах, – писав Баррі. – Звісно, це нонсенс… Протягом четвертого року Великої депресії, 1933-го, Сполучені Штати опинилися у вирі житлової кризи, внаслідок якої обсяги нового будівництва становили 10 % від рівня 1925 року. Приблизно половина іпотечних кредитів зазнали дефолту. Упродовж 1930-х ціни на житло по всій країні впали приблизно на 80 %». Баррі знову сурмив цю пісню в січні 2004-го, потім іще раз у січні 2005-го: «Хочете позичити мільйон усього за 25 доларів на місяць? „Швидка Позика“ презентує іпотеку зі змінною ставкою та виплатою відсотків без погашення кредиту – шість місяців нульових виплат і процентна ставка 0,03 %. Поза сумнівом, це робиться для того, щоб підтримати порядний прошарок американського населення – покупців нерухомості, яких спіткали короткочасні негаразди з грошима».
Коли інвестори Баррі дізналися, що їхній менеджер з грошових операцій насправді вклав їхні гроші саме туди, куди так давно обіцяв, то вони не дуже зраділи. Як висловився один з інвесторів: «Майк – найкращий фондовий аналітик з усіх, кого я знаю. І він… що він робить?» Деякі люди засмутилися, що хлопець, якого вони найняли обирати акції, натомість узяв і купив зіпсовані іпотечні облігації. Дехто замислився: якщо ці кредитні дефолтні свопи справді відіграють таку велику роль, то чому Goldman Sachs їх продають? Дехто ставив під сумнів розумність оголошення кінця сімдесятирічного циклу на ринку нерухомості. Дехто навіть не мав чіткого уявлення про те, що таке кредитні дефолтні свопи і як вони працюють. «Я з власного досвіду дізнався, що апокаліптичні прогнози щодо фінансових ринків США рідко справджуються в короткий термін, – відписав Баррі один з інвесторів. – Протягом моєї кар’єри виникали реальні можливості вчинити апокаліпсис на фінансових ринках США. Зазвичай прогнози виявляються хибними». Баррі відповів, що хоча він справді пророкує Армагеддон, але ставок на нього не робить. У цьому й полягала вся краса кредитних дефолтних свопів: на них можна збити капітал, навіть якщо зіпсується мізерна частка якогось сумнівного іпотечного пулу.
Мимохіть Баррі розпочав дебати зі своїми інвесторами, а подібні заняття він вважав дуже неприємними. «Я ненавидів обговорювати свої ідеї з інвесторами, – каже він, – бо тоді я ставав Захисником Ідеї, а від цього змінюється процес мислення». Щойно ви починаєте захищати ідею, і вам стає дедалі важче змінити свою думку. Баррі не мав вибору: очевидно, що люди, які давали йому гроші, були вродженими скептиками стосовно того, що зветься мисленням на макрорівні. Вони розуміли, як цей напрочуд розумний чоловік, який постійно копирсався у фінансовій документації, міг натрапити на маленьку компанію, на яку ніхто