– так само, як не вдавався в подробиці, чому вийшов до туалету посеред ланчу з бундючним гендиректором і не повернувся. Невдовзі Вінні знайшов пояснення: переключившись на іншу лінію, Айсман дізнався, що його перша дитина, новонароджений син Макс, помер. Валері тоді хворіла на грип, і її розбудила нічна няня, повідомивши, що вона (няня) навалилася уві сні на дитину й задушила її. Через десять років люди з найближчого оточення Айсмана говорили, що ця подія змінила його стосунки з навколишнім світом. «Стівен завжди думав, що в нього на плечі сидить янгол, – пояснює Валері. – Зі Стівеном нічого поганого статися не могло. Його захищали, він був у безпеці. А після Макса янгол на плечі зник. Тепер будь з ким і будь-коли могло трапитися що завгодно». Відтоді вона почала помічати у своєму чоловікові зміни, малі й великі, і Айсман з нею погоджувався. «З точки зору історії всесвіту смерть Макса нічого не важить, – каже він. – Просто вона багато важить для мене».
У будь-якому разі, Вінні та Айсман ніколи не говорили про те, що сталося. Усе, що було відомо Вінні, це те, що Айсман, на якого він пішов працювати, геть відрізнявся від Айсмана, з яким він познайомився кілька місяців тому. Айсман, що проводив співбесіду з Вінні, був чесним, якщо судити за критеріями аналітика з Уолл-стрит. І не те щоб він був непоступливим. Oppenheimer вважалися однією з провідних банкових установ у галузі субстандартної іпотеки. Їм ніколи б не довірили банківську справу, якби Айсман, їхній найбільш галасливий аналітик, не наговорив про них усіляких гарних речей. Як би він не тішився, розпікаючи менш успішні компанії, Айсман погоджувався, що галузь субстандартного кредитування була корисним доповненням до економіки США. Його готовність лаяти деяких заставодавців субстандартного ринку була в певному сенсі корисна. Вона викликала довіру до його рекомендацій щодо інших компаній.
Але на той час уже було помітно, що ставлення Айсмана починало змінюватися на негативне, і, на думку його роботодавців, це шкодило фінансам. «Здавалося, наче він щось занюхав, – каже Вінні, – і йому була потрібна моя допомога, щоб зрозуміти, що то за запах». Айсман збирався написати звіт, який тією чи іншою мірою призведе до загибелі цілої галузі, але він мав діяти обережніше, ніж зазвичай. «Працюючи у сфері продажу, можна бути оптимістом і помилятися, – пояснює Вінні. – Але якщо ви песиміст і помиляєтесь, вас звільнять». Привід зчинити бучу з’явився всього кілька місяців тому, з подачі Moody’s – це рейтингове агентство заволоділо новими різноманітними даними про позики субстандартної іпотеки, а тепер виставило їх на продаж. Хоча база даних Moody’s не дозволяла переглядати індивідуальні позики, вона надавала загальну картину пулів, що складалися з кредитів, які лягли в основу кожної окремої іпотечної облігації: скільки з них мали змінну процентну ставку, у скількох заставлених будинках і досі жили їхні власники. І, що найважливіше, скільки кредитів було прострочено. «Ось база даних, – просто сказав Айсман. – Іди в ту кімнату. І не виходь звідти, поки не вирахуєш, що це все