до іншого штату.
– Я знаю про їхню погану славу, – сказала Кейті Бренденові, – але насправді вони хороші хлопці. Хіба окрім Скотта. Він і справді навряд чи може комусь сподобатися.
Оце тобі й «нормальний» Скотт.
Бренден зиркнув на свого годинника, потім на дзиґарі над ліжком, на телефон і на своє ліжко. Учора вночі він засинав отут, дивлячись на потилицю Кейті й рахуючи там біляві волосинки. Простягши тоді руку через її стегно й поклавши долоню на її теплий живіт, він з насолодою вдихав пахощі її волосся, легких парфумів і поту.
Аж ось ізнову звів очі на телефон.
Ну, задзвони, нехай тобі чорт! Задзвони.
Двоє хлопчаків знайшли автомобіль і зателефонували на номер 911. Той, хто заговорив у слухавку, засапався від хвилювання, щойно переконався, що його чують на тому кінці.
– Тут стоїть автомобіль із кров’ю всередині та відчиненими дверцятами, і…
Оператор, який чергував на телефоні 911, урвав монолог і запитав:
– Де стоїть автомобіль?
– У Низині, – сказав хлопець. – Біля В’язничного парку. Ми з другом знайшли його.
– Яка це вулиця?
– Сідней-стрит, – видихнув хлопець у телефон. – Тут кров, а дверцята відчинені.
– Як тебе звуть, синку?
– Він хоче знати її ім’я, – сказав хлопець своєму другові. – Він назвав мене «синку».
– Синку, назви мені своє ім’я, – повторив оператор. – Як тебе звати?
– Ми тут зовсім випадково, дядьку, – ухилився хлопець від прямої відповіді. – Прощавайте.
Хлопець повісив слухавку, а оператор побачив на своєму комп’ютері, що дзвінок надійшов із платного телефона, який стояв на розі Кілмер і Нозер-стрит у Низині у Східному Бакінгемі, десь за півмилі від того місця, де був вхід із Сідней-стрит до В’язничного парку. Він передав інформацію черговому, й черговий послав загін на Сідней-стрит.
Один із патрульних зателефонував до відділка й попросив надіслати підкріплення – одного або двох криміналістів і кількох фахівців з убивств. Йому здавалося, вони будуть потрібні.
– Тридцять третій, ви знайшли тіло?
– Поки що ні, черговий.
– Тридцять третій, чому ви просите надіслати фахівців з убивств, якщо тіла не знайдено?
– Дивлюсь на цей автомобіль і передчуваю – тіло ось-ось знайдемо.
Свій перший робочий день Шон розпочав після перерви, припаркувавшись на Крешент і обминувши синю загороджувальну стрічку на її перехресті із Сідней-стрит. Синя загороджувальна стрічка була позначена етикеткою Бостонського департаменту поліції, бо його представники першими прибули на місце подій, утім із розмов, підслуханих по рації, коли Шон їхав сюди, він збагнув, що справу цю доручать розслідувати відділові вбивств штату, який перебував під його безпосереднім керівництвом.
Автомобіль, як він зрозумів, знайшли на Сідней-стрит, тобто в районі юрисдикції міста, але кривавий