Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Джулії), вона була занадто маленька, щоб її ділити на двох.

      Десятого дня Джейкоб зайшов до ванної кімнати та побачив там Джулію, вона обтиралася після ванни. І раптом вона закрилася рушником. Він сотні разів бачив, як вона виходить із ванни, бачив, як виходили з її тіла троє дітей. Тисячі разів дивився, як вона одягається та роздягається, двічі – в готелі в Пенсильванії. Вони кохалися в найрізноманітніших позах, бачили кожну частинку тіла одне одного. «Вибач», – промовив він, не зовсім розуміючи, за що вибачався, тільки знав, що майже наступив на міну.

      Або натрапив на артефакт давньої битви, який, певне, можна було спокійно оглядати, досліджувати, навіть оцінювати його.

      А що якби він не перепросив і не вийшов, а запитав би в неї, чи потреба закриватися від нього нова, чи стара, але з новим обґрунтуванням?

      Коли лінію оборони Роберта Едварда Лі в Пітерсбурзі розірвали й евакуація Річмонда стала неминучою, Джеферсон Девіс наказав, щоб скарбівню конфедератів також перевезли. Її транспортували потягами, потім возами під наглядом багатьох очей, багатьох рук. Армія Півночі прокладала шлях вперед, конфедерати програвали, а місцезнаходження п’яти тонн золотих злитків залишалося загадкою, хоча припускають, що їх десь поховали під товщею землі.