Справа тягнулася аж до 1859 року з намаганнями підтвердити та закріпити вірогідність шляхетства. Нарешті, зібравши усі ті матеріали, маршалок громади представників шляхти у Бердичеві відіслав справу до Волинської громади шляхти, яка 4 вересня висловила свою позитивну думку (на основі § 17, р. 82 Привілеїв Катерини ІІ від 21 квітня 1785 року) для затвердження її Петербурзькою Герольдією. Серед аргументів, крім метрик про народження та хрещення, а також ранніх свідчень про шляхетство, враховано ствердження Київської, Подільської та Вінницької податкових палат про несплату родиною подушних податків. Хоча переважило, як здається, переконуюче визнання свідчення шляхетства частини родини в роках 1838-му і 1849-му, а також надані тепер свідчення Василя, сина Івана Малевича, луцького каноніка греко-католицького костьолу, що признавав Антонія з синами своїм кузеном по дядькові з того ж самого роду Малевичів, права якого були підтверджені 28 березня 1803 року. Герольдія остаточно визнала усі документи і на засаді власних матеріалів по історії роду, починаючи з 1604 року, визнала підтвердженим шляхетське походження Антонія з 1803 року і рекомендувала рішенням від 7 квітня 1859 року п. 3743 вписати його ім’я разом із синами до родовідної книги волинської шляхти.
Гербом роду Малевичів, на який легітимно спиралися нащадки Яна – Фелікс, Стефан і Миколай, був Гриф, описаний чиновником в родових геральдичних анкетах у гербовнику Каспара Несецького. «На червоному полі білий гриф, перша половина якого є зображення від голови орла зі скривленим дзьобом, висунутим язиком, з двома кігтями, піднесеними догори, і двома крилами, що приготувалися до польоту; друга половина – лев з лапами, на котрих він стоїть з піднятим догори хвостом; передні ноги і жовтий дзьоб обернені вліво, над короною половина орла з трубою, без кігтів».
П’ятеро синів Антонія народилися у Турбові: Титус – 6 грудня 1834 року, Луціан – 7 січня 1836 року, Полікарп – 26 січня 1840 року, Болеслав – 15 березня 1846 року, а також Северин, батько Казимира, 8 січня 1844 року. Охрещений він був 8 червня 1844 року за римо-католицьким обрядом, хрещеними батьками вказані Антоній Орловський, судовий виконавець житомирських судів, і Анна Козубова, дружина російського поручника. На урочистості були присутні Антоній Рушчиц, Кристина Орловська, Вацлав Вольський, хорунжий та Юлія Піотровська. З деяких джерел знаємо про дочку Марію, за чоловіком Ожеховську. Усі діти Антонія хрещені в римо-католицькому парафіяльному костьолі в Вахновці. Містечко Вахновка, угіддя якого належали тоді генералові Ромуальду Тшечеському, знаходилося близько 10 кілометрів на схід від Турбова. За внесок Тшечеського у Вахновці в 1820 році збудували дерев’яний костьол, в парафію якого наприкінці століття входило 1441 віруючий.
Про найстаршого сина Титуса Малевича, про якого найбільше йшлося в самих ранніх клопотаннях про підтвердження шляхетства, не залишилося багато відомостей. Один лише раз у 1858 році він згаданий як підофіцер