скульптор-Час принади того раю
в тісну втовкмачив форму, як Прокруст,
і врешті для наступної доби те
створіння залишилось не відбите.107
Красуня наша теж була чудова,
та вдягнена не на іспанський смак:
пістрява й проста суконька шовкова,
а не мантилья, чорна, ніби фрак.
Адже тому іспанка й загадкова,
і вабить, зацікавлюючи так,
що в темному нуртує таємниця
і чарівна незбагненість міститься.
А ця була у платті із тканини
тонкої та квітчастої, мов лан.
У ніжних вушках сяяли перлини
і пояс, що обліг дівочий стан,
у перлах був також до половини.
Але цілком захоплювала в бран
чудова стрункість вишуканих ніжок,
узутих в черевички без панчішок.
Її служниця срібло мала в косах,
що обручем зійшлося на чолі —
то був, либонь, її дівочий посаг.
У неї огрядніша взагалі
була постава, хоч на ніжках босих
вона стояла міцно на землі;
на плечі пасма падали коротші
і не такі були рухливі очі.
Обидві метушилися не всує
(о ці жіночі ручки золоті!) —
вони голубку патрали пісну і
бульйон зварити мали на меті.
Чомусь у віршах рідко фігурує
ця страва, хоч поживніша за ті,
якими, підгодовуючи, гоїв
Гомер своїх знесилених героїв.
Та хто вони, сказати вам пора вже.
О, не принцеси, боже борони.
Я не люблю, героїв не назвавши,
навіювати морок таїни.
Звичайними і простими, як завше,
були й тепер дівчатками вони:
одна – дочка запеклого рибалки,
а друга їй прислужувала змалку.
Рибалка – теж примушений сказать я, —
крім риболовлі та домашніх справ,
ще й інші, прибутковіші заняття,
хоч і не дуже вишукані, знав.
Він про піратство добре мав поняття
і капітал тим засобом надбав,
до того ж з допомогою шаланди
ще й перевіз чимало контрабанди.
Ночами, рибу ловлячи, і душі
він теж ловив, немов святий Петро —
купецькі судна близько біля суші
спиняв і конфісковував добро.
З невільників зривав добрячі куші,
бо знав про цю комерцію і про
те, що продасть нещасних незабаром
в Стамбулі, де торгують цим товаром.
Він збудував оселю пречудову
у глибині Цикладських островів108
і знов її обладнував, і знову
коштовностями повнив, як умів.
І хто зна, скільки крові на будову
та душ людських рибалка перевів,
і скільки зміг він штормів побороти
ради скульптур отих і позолоти!
Гайде – його дитина ясновида,
ще не доросла, та вже й не мала,
росла йому на радість, і планида
її