чи її надгробку кричатимуть про його (її) зусилля. Якщо ж людині сильно не пощастило й вона вмирає у пилюці й тиші, то лише ті, хто знав її найкраще, сприймуть її гасло правильно, а всі, хто перебуває за межами приватних просторів дружби, шлюбу та медицини, зрозуміють її хибно. У більшості випадків людина проводить своє життя, обдурюючи світ і, зазвичай, себе саму. Пізніше ми дізнаємося більше про ці ілюзії.
Кожна людина ще в ранньому дитинстві вирішує, як житиме та вмиратиме, і цей план, який він чи вона має у своїй голові ціле життя, називається сценарієм. Її тривіальна поведінка може визначатися свідомо, але важливі рішення вже ухвалено: з ким вона укладе шлюб, скільки матиме дітей, у якому ліжку помре, і хто буде поруч із ним чи з нею тієї миті. Це може бути не те, чого їй хочеться, але це саме те, що відповідає її бажанням.
Маґда була дуже відданою дружиною й матір’ю, але коли її наймолодший хлопчик тяжко захворів, вона з жахом усвідомила, що в її думках крутиться ідея, картина або, можливо, навіть бажання, щоб її найулюбленіший син помер. Це нагадало їй про час, коли її чоловік був за кордоном у війську і з нею коїлося те саме. Її переслідувало жахливе бажання, щоб його вбили. В обох випадках вона уявляла себе охопленою жахливим горем і скорботою. Це був би її хрест, і кожен захоплювався б тим, як вона його несла.
П. А що сталося б після цього?
В. Я ніколи не заходила аж так далеко. Я була б вільна, а потім змогла б робити, що захочу. Розпочати все спочатку.
Коли Маґда вчилася в початковій школі, то пережила багато сексуальних пригод зі своїми однокласниками, і відтоді її переслідувало почуття провини. Смерть її сина або чоловіка стала б карою чи спокутою за це і звільнила б її від материнського прокляття. Вона вже не почувалася б вигнанкою. Люди вигукували б: «Ну хіба ж вона не смілива!» і визнавали б її за повноправного члена людської раси.
Упродовж вагомішої частини свого життя вона прокручувала в голові цей розпланований трагічний фільм. Це був третій акт її життєвої драми або сценарію, написаного замолоду. Акт І: Сексуальна провина та збентеження. Акт ІІ: Материнське прокляття. Акт ІІІ: Спокута. Акт IV: Звільнення й нове життя. Проте в реальності вона жила дуже традиційно, згідно з повчаннями своїх батьків, і намагалася робити все, що їй по силі, щоб її близькі були здорові та щасливі. Це було протилежністю її сценарію – контрсценарієм – і, звичайно ж, не було настільки драматичним і захопливим.
Сценарій – це безперервний життєвий план, сформований у ранньому дитинстві під тиском батьків. Це психологічна сила, що підштовхує людину до своєї долі, незалежно від того, опирається вона цьому чи каже, що так відбувається з її власної волі.
Намір цієї книжки – не в тому, щоб зводити всю людську поведінку або ціле людське життя до якоїсь формули. Зовсім навпаки. Реальна людина як особистість спонтанно діє в раціональний та надійний спосіб, при цьому порядно поводячись щодо інших. А людина, яка чинить за формулою, – це вже нереальна особистість. Проте оскільки саме такі особи, схоже, становлять основну масу людства,