Стимул: батько відрядив прекрасну дівчину по воду. Реакція: вона вскочила в халепу з сатиром, якого сьогодні назвали б «вовком».
8. Стимул: краса дівчини зачаровує її прапрадіда. Реакція: він рятує її від сатира й викрадає.
Для фахівця з аналізу сценаріїв найцікавішою рисою цих міфічних транзакцій (за версією Москоса) є те, що, попри несамовитий плач і протести Європи, вона не велить у категоричній формі: «Зупинись!» або «Поверни мене негайно!», а натомість умить перемикає свою увагу, намагаючись угадати особистість свого викрадача. Іншими словами, незважаючи на гучні протести, вона поводиться обережно, не перериває драму, а натомість віддається їй і проявляє цікавість до її результату. Таким чином, її плач мав неоднозначну якість, що марсіанською мовою називається «ігровою» або «сценарною». Насправді вона грала в гру під назвою «Вкради мене», що вкладалася в передбачений для неї сценарій перетворення на матір царів, і поводилася так, ніби це відбувалося «проти її волі». Проявити особисте зацікавлення у викрадачеві – не найкращий спосіб йому перешкодити. Однак її протести звільняли від відповідальності за те, що вона першою з ним фліртувала.
Існує знайоміша історія, яка включає в себе більшість цих транзакцій, хоча в дещо іншому порядку. Наступну версію взято з Ендрю Ланга та Грімма. Ця історія відома з ранніх років практично всім письменним дітям у англомовних (і не лише) країнах і є поширеним стимулом до їхніх уявлень.
Жила собі маленька мила дівчинка, яку звали Червоною Шапочкою (ЧШ). Одного дня мати послала її через ліс віднести їжу бабусі. Дорогою дівчинка надибала звабливого вовка, який подумав, що з неї вийшла б смачненька закуска. Він умовив її розслабитися, побути в гармонії з природою, кинути цю справу і збирати квіти. Поки вона розважалася, вовк пішов до її бабусі та з’їв стару пані. Коли ЧШ прийшла, вовк удав із себе бабусю й запропонував дівчинці прилягти поруч із ним. Вона зробила це і помітила багато дивних рис у його зовнішності, що змусило її замислитися, чи дійсно перед нею її бабуся. Спочатку вовк спробував переконати ЧШ, а потім теж з’їв (очевидно, не пережовуючи). Прийшов мисливець і врятував її, розтявши вовкові живіт і випустивши їх разом з бабусею. Потім ЧШ радісно допомогла мисливцеві заповнити живіт вовка камінням. У деяких версіях ЧШ кличе на допомогу, і мисливець вбиває вовка сокирою в останню мить перед тим, як зловмисник збирається її з’їсти.
Тут ми теж бачимо сцену зваблення, де беруть участь невинна дівчинка, що їй подобається збирати квіти, і хитрий звір, який спокушає її. Цій тварині подобається їсти дітей, але натомість вона закінчує своє життя з камінням у животі. Подібно до Амімони, ЧШ відряджають із корисним дорученням, але по дорозі вона вскочила в халепу з вовком, а потім зближується зі своїм рятівником.
Як на марсіанина, ця історія порушує цікаві питання. Він сприймає її на віру, зокрема й розповідь про вовка, який уміє говорити, хоча ніколи такого не бачив. Але з огляду на те, що трапилося, він запитує себе, що це все