здивування всіх навколо спробував з’їсти ще й шкірку. Для решти хлопців їхній перший урок розпочнеться завтра о пів на дев’яту, але для Гаррі він уже відбувся.
Після того як прибрали вечерю, повернувся Фішер і повів своїх підопічних до широких дерев’яних сходів, що тяглися до спалень на другому поверсі. Гаррі увійшов до кімнати з тридцятьма ліжками, що стояли рівно в три ряди, по десять у кожному. У кожного учня була своя подушка, два простирадла і дві ковдри. Гаррі ніколи не мав нічого по два.
– Це спальня новаків, – поінформував Фішер. – Тут ви будете залишатися, доки не станете цивілізованими. Ви знайдете свої імена в алфавітному порядку на спинці кожного ліжка.
Гаррі з подивом виявив свою валізу на ліжку і здивувався, хто її туди поклав. Хлопець поруч із ним уже розпаковувався.
– Я Дікінс, – назвався він, посунувши окуляри глибше на ніс, щоб уважніше поглянути на Гаррі.
– А я Гаррі. Ми сиділи поруч під час іспитів минулого літа. Не можу повірити, що ти відповів на всі запитання всього за годину.
Дікінс зашарівся.
– Тому він і стипендіат, – промовив хлопець по той бік від Гаррі.
Той обернувся.
– Ти також стипендіат? – запитав він.
– Господи, ні, – заперечив хлопець, продовжуючи розпаковувати свої речі. – Єдиною причиною, чому мене прийняли до Святого Беди, було те, що мій батько і дідусь навчалися тут до мене. Я третє покоління, яке відвідує цю школу. Твої батьки випадково тут не навчалися?
– Ні, – вигукнули Гаррі і Дікінс в унісон.
– Годі плескати язиком! – гримнув на них Фішер. – І продовжуйте розпаковувати свої валізи.
Гаррі відчинив свою й узявся викладати звідти одяг та акуратно складати його у дві шухляди біля ліжка. Його мати поклала між сорочками плитку шоколаду «П’ять хлопчиків Фрая». Він сховав її під подушку.
Задзеленчав дзвоник.
– Час роздягатися! – оголосив Фішер.
Гаррі зроду не роздягався перед жодним іншим хлопцем, не кажучи вже про повну кімнату підлітків. Він обернувся до стіни, повільно зняв одежу та швидко натягнув піжаму. Після того, як зав’язав поясок свого халата, пішов за іншими хлопцями до лазнички. Ще раз уважно поспостерігав за тим, як інші вмивали обличчя фланелевими губками, перш ніж почистити зуби. У нього не було ні фланелевої губки, ні зубної щітки. Хлопець із сусіднього ліжка покопався у своєму мішечку та подарував йому зовсім нову зубну щітку і тюбик із зубною пастою. Гаррі не хотів брати подарунок, доки хлопчик не заспокоїв:
– Моя мати завжди все кладе по два.
– Дякую, – зрадів Гаррі.
Хоча почистив зуби швидко, він усе одно одним із останніх повернувся до спальні. Шугонув у ліжко – два чистих простирадла, дві ковдри і м’яка подушка. Озирнувшись, побачив, що Дікінс читає підручник із латини Кеннеді, а інший хлопчик сказав:
– Ця подушка тверда.
– Хочеш помінятися зі мною? – запропонував Гаррі.
– Гадаю, що вони всі