тридцять другою статтею Кримінального кодексу. Я також надіслав копію цього прохання своєму адвокату, пану Сефтону Джелксу.
Уперше начальник виглядав стривоженим, а Геслер ледве стримувався.
– Ви будете скаржитися? – обережно запитав начальник.
Гаррі пильно поглянув на Геслера, перш ніж відповісти:
– Згідно зі статтею один-один-шість статуту, я маю право не розголошувати членам тюремного персоналу причин, чому хочу звернутися до ради, і впевнений, що й ви це знаєте, сер.
– Так, звісно, Бредшоу, – зронив начальник, розгубившись ще дужче.
– Але я маю намір, крім усього іншого, повідомити колегії про прерогативу, яку ви надаєте залученню літератури та релігії до нашого повсякденного життя.
– Дякую, Бредшоу, – сказав він. – Це дуже люб’язно з вашого боку.
– Побачимося пізніше, Бредшоу, – прошипів Геслер крадькома.
– Буду з нетерпінням цього чекати! – гукнув Гаррі наостанок, аби Свонсон міг його почути.
Протистояння Гаррі з наглядачем стало головною темою розмов серед в’язнів у черзі за вечерею. А коли Квінн повернувся з кухні пізніше того вечора, то попередив Гаррі, що в блоці припускають, що як тільки вимкнуть світло, Геслер швидше за все його закатрупить.
– Я так не думаю, – спокійно заперечив Гаррі. – Розумієш, звинувачення про порушення правил виникає лише тоді, коли він має справу з боягузом.
Квінна, здавалося, він не переконав.
Гаррі не довелося довго чекати, щоби довести свою версію, бо як тільки світло вимкнулося, двері камери відчинилися, і досередини увірвався Геслер, розмахуючи кийком.
– Квінне, геть звідси! – гукнув він, насуваючись на Гаррі.
Щойно ірландець щез, Геслер замкнув двері камери й оголосив:
– Я з нетерпінням чекав цього цілий день, Бредшоу! Тепер ти відчуєш, скільки кісток у твоєму тілі…
– Не думаю, пане Геслер, – сказав Гаррі, навіть не ворухнувшись.
– І що, ти гадаєш, тебе врятує? – поцікавився Геслер, ступаючи наперед. – Начальник зараз не зможе тобі допомогти!
– Мені не потрібен покровитель, – сказав Гаррі. – Ще не розглядали вашого просування кар’єрною драбиною, – додав він, чітко промовляючи слова. – Мені достеменно відомо, що ви з’явитесь перед комісією наступного вівторка о другій дня.
– Ну то й що? – сказав Геслер, наблизившись до бранця упритул.
– Ви явно забули, що я звертатимуся до колегії о десятій ранку. Один чи двоє з них можуть зацікавитися, скільки моїх кісток було зламано після того, як я наважився поспілкуватися з наглядачем.
Геслер грюкнув кийком по нижній частині двоярусних нар, лише за дюйм від обличчя Гаррі. Але той навіть не сіпнувся.
– Певна річ, – правив своє Гаррі, – можливо, ви й хочете залишатися черговим по крилу до кінця свого життя. Але я чомусь сумніваюся в цьому. Бо навіть ви не можете бути таким бовдуром, аби втратити свій єдиний шанс на підвищення.
Геслер ще раз замахнувся кийком, але завагався, бо Гаррі дістав з-під подушки товстий