приймав наймення або ж когось зі своїх попередників (як, наприклад, Тутмес III величався ще найменням королеви Хатшепсут), або звався іменем котрогось з богів. В останньому разі звичайно брали наймення того бога, до якого фараон мав найбільше довірря.
Отже в даному випадку цим богом був Амон, великий, таємничий тебанський бог, «єства якого ніхто не знає».
Ту плутанину єгипетських імен ще збільшує те, що деякі вчені користуються ще з перекручених грецькими туристами та істориками назв. Багато з тих імен принято на всьому світі, дарма що вони зовсім не мають нічого спільного з правдивими єгипетськими. Отож, коли б устав з труни давновікий єгиптянин та вчув би такі наймення, як: Тут-Мес, Теби, Ізида, Мемфіс тощо, він напевне помер би вдруге раніш, ніж засвоїв би собі, що ми під назвою Тутмеса маємо на думці Тут-Анх-Амона, що Тебами звемо столицю Амона – Весет, що Ізида – та сама «добра мати, могутня своїми чарами Есет», а Мемфіс – ніщо инше, як колишній Мено-Феру.
На Тут-Анх-Амоновій постаті, знайденій у його гробниці, фараон витесаний ув образі бога Амона, його патрона. На голові він має божеську корону, що закінчується двома перами «сояшного сокола».
Тут-Анх-Амон був сином Аменготепа ІІІ, названого греками Аменофісом, а потім тими ж таки греками переіменованого в Мемнона, уславленого, головно, знаним у цілому світі «кольосом Мемнона», «співу» якого приходили послухати туристи давноминулих віків із далеких країн світа. Між иншим, на кам’яних плитах цієї велетенської постаті залишилися й автоґрафи цісара Андріяна – цього історичного «globtroteurr-a»…
На фараонів престол Тут-Анх-Амон сів через 7 років після смерти свого нерідного брата й тестя Аменготепа IV (Ахуен-Атона), відомого за своєї спроби зробити реліґійну революцію. Це він намагався зрушити культ великого тебанського Амона й запровадити культ сояшного Диска-Атона. Оповістивши війну тебанському богові, Ахуен-Атон занедбав і посвячену Амонову столицю Тебита заклав собі нову, яку й назвав своїм іменем. Але ж та реформа не була щаслива: великий тебанський бог показався міцніщим за фараона-бунтаря: Амонів храм, хоча і в руїнах, стоїть ще й по сьогодні. Саме ж наймення Ахуен-Атонове дальші пани Єгипту позбивали та винищили по всіх місцях, де колись красувались його написи. Заступивши Ахуен-Атонове місце, Тут-Анх-Амон повернув до Тебів і поновив славу Амонову.
Доки не відчинять Тут-Анх-Амонової труни, буде загадкою: в якому саме віці помер цей молодий фараон. Але ж і тепер уже відомо, що помер він, справді, юнаком. На це вказують і ті річі, що знайдено їх у великому числі в гробниці, й що дотепер вважалися за дитячі виграшки. Із цієї та деяких инших підстав дехто догадується, що Тут-Анх-Амон помер, маючи приблизно всього 16 років. На це також указує і згадана вже деревлянна статуя-портрет, якої вживано, як манекена, для примірювання фараонових одягів.
З історії відомо, що цей фараон вступив на престол