різні хвороби, ба навіть смерть, завиваючи закрутки на ниві; що вона вміє красти зірки з неба та спричиняти затемнення сонця й місяця.
За народними переказами, відьми часто літають. Перед подорожжю відьма роздягається догола, звертається з магічним замовлянням до хатнього порога, що з-під нього вона добула глини, щоб виготовити мазь, до якої додає різне зілля, зміїні голови та жаб’ячі лапи. Використовує вона й відвар тирлича – зілля, котрим натирається під пахвами. Прості дівчата теж знають магічний вплив цього зілля, що викликає до них кохання. Натершись чарівною маззю, відьма перекачується через стіл, сідає верхи на помело, мітлу, кочергу чи коромисло, хапає в руки мечик від терлиці (ручне знаряддя, призначене для тріпання льону й конопель) та вилітає у комин.
Подейкували, що коли хто хоче побачити відьму, то має подивитися крізь колоду, у якій випав сучок, або крізь такий самий отвір у дошці, котру тешуть на труну. Можна побачити відьму й через осикову борону, виготовлену за день. Утім, вважали за краще не бачити відьом, щоб не накликати на себе хворобу. Найближчу відьму можна прикликати й довідатися, хто вона, таким чином: варити шмат сирого полотна, в котре встромлено дев’ять шпильок; поставити в піч молоко на пательні, до котрої заздалегідь вкинуто тричі по дев’ять голок; на Великдень розпалити в печі колодами, відкладеними щопонеділка впродовж Великого посту з дров, які вносять до хати на розпал. Парубок може вдягти картуза дашком назад, а руки, скрутивши попередньо дулі, сховати одну до кишені, а другу за пазуху. Відьма при цьому починає злоститися й лаяти його.
Побачивши відьму, треба вхопити її ззаду, за в’язи або за волосся, бо більше ні за що не можна тримати. Також говорили, що, піймавши, не можна змінювати рук, бо відьма вискочить. Можна було також зловити відьму, забивши цвяхи в те місце на стіні, куди лягає тінь від неї.
Підозрювану у відьомстві могли певним чином перевірити. Найпевнішим способом вважали такий: кинути у зав’язаному мішку до водойми. Якщо опісля того жінка не випливала, то її визнавали невинною. У народній місцевій розправі над відьмами переважали побої, що супроводжувалися катуваннями, тілесними ушкодженнями, зрідка – штрафом. Підтвердженням цього також слугують народні перекази. Повсюди в Україні популярними є розповіді про те, як поранили запідозрену тварину (найчастіше це жаба-ропуха, але може бути й собака, кіт, свиня й навіть муха) або пошкодили підозрілий предмет, на який ніби перетворилася відьма, а на ранок виявили каліцтво сусідки… Також побутує уявлення, що коли завдати шкоди пов’язаній з відьмою тварині, то вона мучитиметься та прийде «відпрошуватись» або щось позичати.
Прагнучи захиститися від відьми, люди застосовували певні обереги, приміром, на Юрія малювали дьогтяні хрестики на дверях. Також обійстя, стайні та хліви обсипали свяченим маком: відьми, які дуже полюбляють мак, визбируватимуть по мачинці й не матимуть часу підійти до худоби.