знав що – жахи такого життя, що безсила змалювати навіть невичерпна уява Стівена Кінга.
На лобі сироти чорною хижою квіткою красувалося тавро раптової скорої смерті, видиме лише Вищими. Сатана полегшено зітхнув: це найкраще, що може подарувати Творець цій дитині.
Смертному не втекти від смерті, тому людська мрія про вічне земне життя сприймалася Дияволом, як переліт блохи через океан.
Сатана підхопив малюка під руки, посадив собі на коліна, пригорнув.
– Дима, чем тебе не понравился остров Сахалин? Зачем убежал из детского дома? Жить по подвалам и вокзалам лучше?
– Дядя, ты меня знаешь? Ты мой папа?! – і щира надія спалахнула у дитячих очах.
– Нет, Дима, я не твой папа, я волшебник. Сказки любишь?
– В детдоме любил!
– Через два часа ты попадешь в очень интересную сказку. Ничего не бойся, тебе не будет больно, тебе будет хорошо.
Він поклав на чоло хлопчика долоню, той миттєво заснув. Колисаючи малюка, Сатана ледь погойдувався, його очі, увібравши безмежжя Вселенського розуму, раптом відкрилися безоднями туги… У найпотаємніше його душі ввійшов сам Творець, і Сатана, відчувши у собі неперевершену велич Божої Досконалості, здригнувся від різкого болю у грудях.
– Облиш мене, годі… – простогнав Сатана, і Найвищий, висвітливши Божим Оком найтемніші закутки Диявольської душі, відпустив його до часу…
Зненацька прокинувся хлопчик і безтурботно засміявся: Люцифер загіпнотизував його проти болю і страху.
– Что ты хочешь, Дима?
– Яйцо киндера, чипсы, колу! Можно сигаретку, курить охота, – весело відповів хлопчик і зніяковів, – две сигаретки и два киндера, Сашка за углом ждет!
Люцифер вручив йому кілька стодоларових банкнот.
– Баксы?! Да ты что, дядя, их же заберут! – збуджено закричав малий.
– Ты прав, – і Сатана покликав офіціанта, поміняв у нього долари на гривні, віддав гроші дитині. – Беги!
– Спаси тебя Господи, дядя! Здесь же куча бабок, хватит на сто лет!
Саме не своє від радощів, підстрибуючи, хлоп’я побігло назустріч своїй смерті, назустріч тому клятому «Ягуару» з п’яним циганським бароном за кермом.
– Синку, можна я кину коло тебе свої старі кості?
Сивий маленький дідок виріс перед Сатаною раптом, як гриб після дощу.
– Кидайте, батьку! – люб’язно відгукнувся Сатана.
– Хочу пивка, а пити один не люблю, – у вуса посміхнувся дідок.
Люцифер пильно поглянув на старого: помре післязавтра, а хтось поцупив його гроші, що він заощадив на похорон.
– Заморився! – дідок упав на стілець, тремтячими руками дістав пом’яту хустинку, витер спітніле чоло. – Набігався я по тим фікусам, хай їм чорт! А їх і сліду нема, старий я дурак!
– Ви були в якихсь офісах, батьку? – здогадався Сатана. – Куди Ви вклали гроші? Хто Вас обдурив?
– Я по жизні обдурений, синку! Сначала дурили комуністи, а зараз