трохи розшарілася з гордощів.
– Так вот, я обоих вас знаю лучше, чем вы себя. Вы стоите друг друга, комплементарность полная! – констатувала Ніна Іванівна. – Ты не мог сделать лучшего выбора. А удивилась я от неожиданности: Лена не болтлива, редкое качество для женщины. Почему ты не был на выпускном?
– Я только сегодня приехал домой, раньше не мог.
Ніна Іванівна поглянула на Люцифера по-вчительські підозріло:
– Что-то здесь не стыкуется, Володя! Ты в Канаде, а она, это я точно знаю, поступает в наш университет, на биофак.
– Да, поступит, чтобы сделать приятное своей маме… и бросит, чтобы сделать приятное мне! Скорее всего, мы будем жить в Англии, будет учиться в Оксфорде, – ділячись з Ніною Іванівною «планами на майбутнє», Люцифер був майже певен, що так і буде. Так має бути, хоча, якщо вона вийде за нього, пекельного життя їй не уникнути.
Раптом він уявив її тендітну статуру у чорному на фоні Кровоспаду, збожеволівшого від жахаючого реву грішних душ, і мимоволі пересмикнув плечима. Сатану поглинули тяжкі роздуми: – «Дурний таврований Звір! Розмріявся! Ні я, ні моє кляте Пекло їй не потрібні. Вона вважає мене першим покидьком Всесвіту! Та ще й Маргарита переконає її, що Сатана – неперевершений спокусник жінок… Нащо Рай прислав до неї Маргариту?» – Люцифер перевів важкий подих.
– У тебя неприятности, Володя? – стурбовано запитала вчителька.
– Если бы в мире не было неприятностей, я был бы без работы, – дипломатично посміхнувся їй Диявол.
– Шутишь? – вона пильно поглянула на нього, похмурнішала. – Ты собрался жениться на умной девушке. У Лены исключительные способности к учебе, а вот красота ее меня пугает, для женщины такая яркая внешность может стать источником горя! Знаешь ее кличку?
– Ведьма?
– Да, хотя какая она ведьма?… У нее ангельский характер. Елена очень нуждается в защите, выйти за тебя замуж – мудрый шаг с ее стороны, – вголос розмірковувала Ніна Іванівна, – кто защитит женщину лучше хорошего мужа? Рада за вас обоих!… А вот и мой дом! – і вона показала рукою на п’ятиповерхову хрущовку через дорогу.
Люцифер перевів Ніну Іванівну через дорогу, віддав їй сумки.
– А знаете, Нина Ивановна, я с удовольствием вспоминаю Ваши уроки, – і мило посміхнувся вчительці, сповнившись до неї щирою вдячністю за бездоганну характеристику Олени.
Глава 7
Сатана не поспішав у Пекло. Він увійшов у літнє кафе, сів за столик, замовив пиво, огледівся. Спочатку йому здалося, що в кафе він один, та над сусіднім столиком велетенськими чорними мухами метушилися блискучі штучні нігті, гасали дві запалені цигарки та підстрибували дві філіжанки, зависали у повітрі і перекидалися, не проливаючи кави.
У вуха Сатани гайнув зловтішний сміх та брутальне лихослів’я пліткарок, що живилися драматичними почуттями інших людей. Він примружив очі і побачив двох зухвалих повій. Нещасні поховали свої сірі, майже безбарвні обличчя за модними чорно-синьо-фіолетовими макіяжами і нагадували померлих від побиття.
Мимоволі