одаряємо поцілунками одне одного і хохочемо у все горло. Не знаю скільки хвилин ми лежали і дуркували.
– Допомогти? – тихо промовляє чоловічий голос. Солодкий, сексуальний, грубий тембр. Я підіймаю погляд, але через яскраві промені сонця, бачу лише чорний силует. Смішно сказати в голос але,,чувак,, реально виглядав як янгол.
– Ну якщо у тебе є можливість то допоможи мені. Звози мене на море, я ще там не була. Зустрінь зі мною в схід сонця! – я жестикулюю рукою мов додаю серйозності моїм словам.
– Домовились! Так і зробимо! – дещо не очікувано для мене відповів незнайомець. Поки ми встали, привели себе до ладу, янгол пропав. Дивлюсь на подруг, вони загорілі. Класно напевно валятись на пляжі, дивитись на море чи океан, відчувати запах та полинати у безкрайні горизонти. Я рада що їх предки нормальні, не такі як мої: мати – зозуля та тато – алкоголік.
Після моїх розпитувань про їхнє проведене літо, ми йдемо до класу на перший урок. В класі я сиджу поруч з Лілі, Кетрін поруч, на дві парти вище.
– Діти! Зазвичай на останній рік випускного класу новеньких немає, цей рік буде вийнятком, знайомтесь Алекс! – як я могла проморгати що він зайшов до класу. Інколи я сильно полинаю в свої думки, стаю ніби відірвана від світу. Приглядаюсь. Ох, а він милий. Десь метр вісімдесят зросту, світловолосий, широкоплечий, тонкі губи, голубі очі, супер скули. Боже, та він як з картинки. На ньому темні джинси та біла майка, не розумію, чому мене кинуло в піт? Він іде в мій ряд, я застигла. Я що відключилась? Внутрішній чортик:,, – Мія прийди в себе!,,. Через декілька секунд розумію, що я безстидно витріщилась на нього ще й рот привідкрила. Кліпаю очима по класу облизуючи вуста, що пересохли як в саме засушливе літо. Дивлюсь на право, Кетрін махає рукою привертаючи мій погляд. Концентруюсь на ній, вона – негідниця знущаючись, показує щоб я образно витерла слину по вуглам рота, що ніби потекла від побаченого. От же стерво. Алекс пройшов та сів за сусідню парту по моїй стороні і ми тепер в метрі одне від одного. Я принципово не дивлюсь на нього. Можна сказати, що урок було зірвано. Марія Петрівна щось там говорила про синуси, косинуси але її звісно вже ніхто не слухав. По перше тому, що це перший навчальний день, а по друге тому, що є краща тема для обговорення – Алекс. Новенький сидів з високо піднятою головою, він 100% знав собі ціну, до цього ж видно що хлопець при грошах, ну не він особисто, його батьки. Напевно вважає, що він тут краще всіх. Козел.
– Ей..ей..пс! – новий сусід штовхає мене в руку.
– Що ти хочеш? – різко та грубо відповідаю я.
– Ти не забилась? – я підіймаю брови не розуміючи його питання. – Ну, з ранку з подругами ти впала! – продовжує він.– Чи то щоденні ранкові процедури? – оу, він хоче поязвити мені, не раджу грати зі мною у цю гру. Перемога буде за мною.
– Якщо ти завтра одягнеш знову цю майку і джинси то допомога потрібна буде тобі! – вказую пальцем на дівчат в класі.– Акули роздеруть тебе на частини.
– Вони мене не цікавлять!
– Хм, хочеш сказати, що ти граєш за іншу команду? Зрозуміло тоді чому ти такий гарненький! – я аж ніби розслабилась.
– Ти що? Я не гей! Вибач принцеса, якщо моя вихованість та стриманість, порівняно з тобою, сприймається за гейство. Доречі, ти вважаєш мене гарненьким? Дякую! Не дивлячись на те, що ми знайомі лише декілька хвилин, комплемент прийнятий. Як тебе звати?
– Не кажи