Заходжу, беру корзину. Людей не багато, тому можна погуляти. Не люблю товпитись, тай до того згаю трохи часу, можливо до мого приходу тато засне. Так… відділ спиртного, крупи..
– О пластівці! – обожнюю їх, візьму на ранок + пачка молока + круасани зі згущеним молоком. Скоро будуть ці дні, беру пачку прокладок. Іду до каси. Розглядаю по сторонам може ще щось куплю, в ряді з овочами та фруктами, помічаю сімейну пару, я їх вже бачила в нашому містечку. Чоловік прикутий до інвалідного крісла, з ним жінка. Їм приблизно за сорок п’ять років. Зустрівшись з незнайомим поглядом в пам’яті спливає момент нашої першої зустрічі. Це було цим літом, я втекла з дому тому що тато там пив з чоловіками яких я не знаю, і вони були реально неадекватні, один навіть почав приставати, в парку було безпечніше ніж дома. Я просто сиділа під деревом читала книгу і як завжди розглядаючи всіх навколо помітила цю сімейну пару. Для мене це було так неймовірно, жінка сиділа на покривалі їла виноград, а її чоловік прикріплений спеціальними пасками до крісла, і тримаючи в роті пензля, малював її. Перед ним стояв мольберт, фарби. Напевно він відчув мій пристальний погляд і повернувся до мене. Він виглядав таким щасливим, в його погляді було щось таке щире, а посмішка такою невимушеною. Я пам’ятаю ту мить, думки як торнадо мене закрутили: Чому він в кріслі? Чому не здався? Чому це стало саме з ним? Як він залишається таким щасливим?,і тисячі інших питань на які я не мала відповіді. Перед очима склалась картина мов пазл з двох половинок, на одній половинці зображення тата з компанією, що просто просирають своє життя промінявши все на бутилку горілки, а на іншому пазлі, чоловік з пензлем в роті, прикутий до візка і при цьому такий щасливий. Люди стають тими в що вони вірять. Я так боюсь помилитись в житті, не здатись як тато, не втікати від проблем як мати. Але без помилок не має можливості навчатись. Я завжди беру щось від людей які зустрічаються на моєму шляху, адже я вважаю що всі вони приходять не просто так. Тому вкравши цю мить щастя у незнайомого чоловіка я збережу її собі на майбутнє.
Я посміхнулась незнайомцю, а він підморгнув мені у відповідь. Мій настрій вмить піднявся і я пішла до каси.
– Доброго вечора! Вас вітає маркет,,Великий кошик,,!Пакет? – запитує касир.
– Ага, маленький будь ласка! – відповівши знову полинаю у свої печалі. Так не хочеться додому. Останнім часом я відчуваю себе так самотньо. Ну нічого, я сильна дівчина, пройду через все. Розрахувавшись знову рушаю в подорож, їду до шкільного стадіону.
Беру пакет з продуктами, кладу велосипед на газоні і підіймаюсь на сходи. Ох, як хочеться їсти. Дістаю круасани, відкриваю молоко, мммммм, райська насолода. Чому у моєму житті не має людей які мене б любили, хвилювались за мене. Я сиджу тут одна і всім байдуже. Дивлюсь на телефон 23.13, вмикаю телефон, цього разу папку,, Сомплі,, :
1.Sia -I fogive you
2.Sia – bird set free
3.Sia – freeze you out
4.Sia – eyes of the needle
5.Sia – unstoppable
6.Sia – helium
7.Ed