розштовхав американців, підійшов до непритомного і… відсахнувся. Довелося потрусити головою, щоб переконатися, що йому не ввижається. Перед ним лежав не Едді. То був хтось інший. Риси обличчя змінилися до невпізнання: вилиці покруглішали, очі заплили, губи повивертало, а шия стала чи не вдвічі товщою. Колір шкіри набув землистого відтінку. Едді змахував на потопельника, який тиждень пролежав у воді.
– Що з ним? – промовив Левко і похлинувся. В горлі запекло, а повіки засмикались, марно намагаючися захистити очі від пекучого болю.
Ліворуч від українця, затуляючи носа футболкою, стояв Ян.
– Він спухає, – сказав чех.
– О Боже, ні! – десь позаду скрикнула Меґан.
– Це все він! – заверещав Нейт, тицяючи на Калеба. – Я не знаю, що він підсунув мені! Я не винен!
Левко безпорадно кліпав, волога мла застилала погляд. Він дивився на Едді наче крізь шматок льоду, та навіть так усвідомлював, що з американцем коїться щось дуже недобре. Ян Фідлер зорієнтувався швидше за українця і коротко наказав:
– Лео, бігом по Сьому.
Левко перескочив через Едді і рвонув сходами нагору.
XXVII
27 липня 2012 року, 20:35 (UTC-55)
Хостел «Samay Wasi Youth»
У спальні було темно. Двоє чи троє бекпекерів уже полягали спати, чи то втомившись після довгого дня, чи то готуючись до чотириденного походу на Мачу-Пікчу.
Сьома не спав. Росіянин лежав на верхньому ярусі двоповерхового ліжка і, начепивши на голову налобний ліхтар «LED Lenser H7», щось клацав на нетбуці.
– Сьомо! – Левко старався говорити тихо, щоб не розбудити інших. – Там газовий балончик… Ведмеді… – Через рідке повітря й печію в горлі у голові все плуталося.
– Лео?
– Якийсь америкос застосував газовий балончик проти грізлі.
– Тебе розвели, – не відводячи очей від нетбука, незворушно проказав Семен. – У Перу ведмеді не водяться.
– БЛЯХА-МУХА, ЧУВАК, Я ЗНАЮ, ЩО В ПЕРУ НЕМАЄ ВЕДМЕДІВ! – заволав українець; з дальнього правого ліжка хтось злобно забурчав з-під ковдри. – Внизу хлопчині приснули в лице з противедмежого балончика.
Клацання припинилось. Сьома нарешті зацікавився і відірвався від екрану:
– Що ти хочеш від мене?
Промінь налобника засліпив Левка. В очах запекло ще більше.
– Не знаю. Допоможи. Ти ж шариш…
– У противедмежих балончиках?
– Той чувак лежить непритомний. І, по-моєму, в нього розпухає голова.
Семен миттю зрозумів. Зіскочив з ліжка, ледь не живцем вирвав з рюкзака аптечку і, не взуваючись, почесав униз слідом за українцем.
XXVIII
27 липня 2012 року, 20:38 (UTC-55)
Хостел «Samay Wasi Youth»
Американці й канадці обступили Едді, але, наче стадо овець, нічого не робили. Хтось хрипнув «Call an emergency![78]» і тут-таки закашлявся. Всі, як один, закривали носи і роти: хто тканиною, хто просто руками. Незважаючи на різь і неконтрольовані сльози, очі у всіх були круглі від переляку.
Вдихнувши просякнуте газом повітря,